усувати
УСУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., УСУ́НУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати.
Суспільна власність на засоби виробництва при соціалізмі назавжди усуває класові антагонізми (Ком. Укр., 5, 1969, 55);
Добре організований контроль за виконанням завдань дозволяє виявляти і своєчасно усувати недоліки в роботі (Хлібороб Укр., 12, 1968, 25);
Підлива з м’яти усуває специфічний запах і присмак баранини (Укр. страви, 1957, 137);
— Я постараюсь усунути, всі завади, що стоять в дорозі нашому щастю! (Фр., V, 1951, 445);
— Я взявся усунути обрив [проводів], не вимикаючи струму. Ви уявляєте, що це значить? (Гончар, III, 1959, 281);
// Виключати, викидати звідкись.
Він [М. Коцюбинський].. усував із своїх творів ті іншомовні слова, які негативно позначалися на доступності мови «для широкої публіки» (Мовозн., XIII, 1955, 113).
2. Так чи інакше позбавлятися когось (відстороняти від якоїсь діяльності, справи, звільняти з роботи і т. ін.); позбуватися.
[Гуральський:] Від завтра беріться до енергійної роботи.. Стоїть вам хтось на перешкоді — покажіть, ми усунемо його (Ірчан, І, 1958, 172);
До Безаківської нічого не трапилося, потім за Шалвою ув’язався шпик.. Маруся вирішила усунути його. Пішла підбігом [підбігцем] і наздогнала шпика. — Колего, — шепнула, беручи шпика під руку. — Він мій… (Бурл., М. Гонта, 1959, 193);
Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (Гжицький, Опришки, 1962, 157).
УСУВА́ТИ² див. всува́ти.
Значення в інших словниках
- усувати — (доводити до зникнення) ліквідувати, (позбавлятися когось) позбуватися, відсторонювати, (з посади) звільняти, (грубо) виганяти, знімати. Словник синонімів Полюги
- усувати — усува́ти 1 дієслово недоконаного виду ліквідовувати, позбуватися тощо усува́ти 2 дієслово недоконаного виду вкладати, втискати тощо Орфографічний словник української мови
- усувати — УСУВАТИ, УСОВУВАТИ – ВСУВАТИ, ВСОВУВАТИ Усувати, усовувати, -ую, -уєш. Доводити щось до зникнення, ліквідувати; позбавлятися когось: усувати (усовувати) недоліки, усувати (усовувати) перешкоди, усувати (усовувати) вартових. Літературне слововживання
- усувати — (хиби) ліквідувати, ок. ліквідовувати, (з тексту) видаляти, вилучати, викидати; (кого) позбуватися; (з посади) ЗВІЛЬНЯТИ, знімати, виганяти, скидати; (перепони) долати, (незгоди) переборювати. Словник синонімів Караванського
- усувати — Відваджувати, відганяти, відгонити, відсовувати, відстановляти, відсторонювати, відстороняти, відсувати, відхиляти, звільняти (з посади); сторонити Словник синонімів Вусика
- усувати — УСУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., УСУ́НУТИ, ну, неш, док. 1. що. Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати. Добре організований контроль за виконанням завдань дозволяє виявляти і своєчасно усувати недоліки в роботі (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- усувати — I -аю, -аєш, недок., усунути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати. || Виключати, викидати звідкись. 2》 Так чи інакше позбавлятися когось (відстороняти від якоїсь діяльності, справи, звільняти з роботи і т. ін.); позбуватися. II див. всувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- усувати — ВИКРЕ́СЛЮВАТИ (закреслюючи, вилучати слово, рядок, уривок, прізвище тощо з тексту, зі списку та ін.), ВИКЛЮЧА́ТИ, ВИКИДА́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, УСУВА́ТИ, ВИМА́ЗУВАТИ розм. рідко. — Док.: ви́креслити, ви́ключити, ви́кинути, ви́пустити, усу́нути, ви́мазати. Словник синонімів української мови
- усувати — Усува́ти, -ва́ю, -ва́єш; усу́нути, -су́ну, -неш кого (звільни́ти), але усува́ти, усу́нути або всува́ти, всу́нути = встромля́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- усувати — Усувати, -ваю, -єш сов. в. усунути, -ну, -неш, гл. Вдвигать, вдвинуть. Словник української мови Грінченка