утисник

ГНОБИ́ТЕЛЬ (той, хто не дає вільно жити, розвиватися, завдає матеріальних і моральних утисків кому-небудь), ПРИГНО́БЛЮВАЧ, УТИ́СКУВАЧ, ГОНИ́ТЕЛЬ, УТИ́СНИК, ДУШИ́ТЕЛЬ, ДУШМА́Н заст. Для того, щоб пасти свою худобу, казахська біднота мусила була орендувати землю в своїх гнобителів (О. Донченко); Повстання проти утискувачів; Прилюдно він назвав мене колись утисником і ще зганьбив словами (Б. Грінченко); Безбожний царю! Творче зла! Правди гонителю жестокий! Чого накоїв на землі! (Т. Шевченко); Розпалився до краю, розгнівався староста, з лайкою на Харитоненка напустився — душитель клятий, павук, гнобитель (К. Гордієнко); — Щось затівають пани-ляхи, — сказав один козак. — Хитрують, душмани, — погодився й другий (П. Панч). — Пор. експлуата́тор.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утисник — ути́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. утисник — УТИ́СНИК, а, ч. Те саме, що ути́скувач. Отак-то, голубе мій, ляше! Тобі – рудник, мені – тайга... Та не належить серце наше До пут утисника-врага. Віддавна руки нам невільні, Душі ж неволя не скує (П. Грабовський); Прилюдно він назвав мене колись утисником і ще зганьбив словами (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  3. утисник — -а, ч. Те саме, що утискувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. утисник — УТИ́СНИК, а, ч. Те саме, що ути́скувач. Отак-то, голубе мій, ляше! Тобі — рудник, мені — тайга… Та не належить серце наше До пут утисника-врага. Віддавна руки нам невільні, Душі ж неволя не скує (Граб., І, 1959, 158). Словник української мови в 11 томах