утлий

СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ, ХИРЯ́ВИЙ, ЧА́ХЛИЙ, НАПІВЖИВИЙ підсил., НАПІВМЕ́РТВИЙ підсил., ПЛОХИ́Й розм., ПЛОХЕ́НЬКИЙ розм., ХИСТКИ́Й розм., ХЛИПКИ́Й розм., У́ТЛИЙ (ВУ́ТЛИЙ) розм., ДО́ХЛИЙ підсил. фам., БЕЗДУ́ЖНИЙ діал., НЕЗДУ́ЖНИЙ діал.; ТЕНДІ́ТНИЙ, КРИХКОТІ́ЛИЙ, КРИХКИ́Й (який має неміцну будову тіла, погане здоров'я); ПІДУПА́ЛИЙ (який втратив минулу силу, міць); МИ́РШАВИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. (слабкий фізично і непоказний, непривабливий зовні); ОСЛА́БЛЕНИЙ, РОЗСЛА́БЛЕНИЙ (який ослаб на певний час). Син Єремії (Вишневецького) Михайло був вибраний за короля. Нездужний на розум, слабкий на здоров'я, він швидко й помер (І. Нечуй-Левицький); Говорилося,.. що, мовляв, постоялець чоловік слабий, миршавий (Григорій Тютюнник); — Слово правди.. — то грізна зброя. І байдуже, хто її вигострив — велетень чи хвора, слабосила дівчина (М. Олійник); Здавалося, що жодне з її дітей не держало її душі в такім болючім руху, як цей слабосильний чоловік! (О. Кобилянська); Денис сіпнув двері, і малосила Настя випустила з рук клямку (І. Нечуй-Левицький); — Що ж це буде, Савко? — спитав він у розпачі. — Невже ми такі малосильні? Терпіти таку наругу... (Д. Бедзик); Ольга аж тепер збагнула: вона ще така маленька і безсила (Я. Качура); Він почуває себе дуже кволим, навіть листи писати важко (Ю. Мартич); Батько його був зовсім немічний від багатьох ран і контузій (І. Цюпа); — Думаю, що тільки люди слабовольні та фізично недолугі пасують перед труднощами (Ю. Збанацький); Жінка без мужа і пити недужа (прислів'я); Хтось тільки тепер уже так слухає лікарів, бо таки сам почуває, що неміцний дуже (Леся Українка); За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім (Григорій Тютюнник); (Кассандра:) Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри.. він удався (Леся Українка); Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Б. Грінченко); Ще недавно він був таким жалюгідним, здавалось, страх навіть поселився в його плюгавому тілі (Ю. Збанацький); Ганна, розслаблена, в'яла, якась ніби побита, чистила на кухні картоплю (В. Козаченко). — Пор. ви́снажений.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утлий — у́тлий: — мізерний [16] Словник з творів Івана Франка
  2. утлий — у́тлий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. утлий — У́тлий. Кволий. Так з поля забирає ся [фосфорову] сіль в зерні, а не дає ся єї в гною. Ріля щораз більше убожіє в ту сіль і мусить через то родити мало, і то утлого зерна. Українська літературна мова на Буковині
  4. утлий — див. слабий Словник синонімів Вусика
  5. утлий — див. вутлий моск. хирний Словник чужослів Павло Штепа
  6. утлий — -а, -е. Те саме, що вутлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. утлий — У́ТЛИЙ див. ву́тлий. Словник української мови у 20 томах
  8. утлий — У́ТЛИЙ, а, е. Те саме, що ву́тлий. Утлу шлюпку кидало з хвилі на хвилю, несамовито жбурляло в прірву (Кучор, Голод, 1961, 264); — За вівцями походити днину нелегко, а ще коли не дуже ситий і одежина на тобі утла. Словник української мови в 11 томах
  9. утлий — У́тлий, -а, -е 1) = вутлий. Утлий на мороз. Мнж. 193. 2) утлий. Плохой. Шух. І. 207. Словник української мови Грінченка