утоптати

ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ (ВТО́ПТУВАТИ), ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ (ПРОРІ́ЗУВАТИ) (відкидаючи щось, розчищаючи). — Док.: прокла́сти, проложи́ти розм. проторува́ти, уторува́ти (вторува́ти), уби́ти (вби́ти), проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти (втопта́ти), протопта́ти, ви́топтати, ви́тупати розм. пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, — та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); (Річард:) Ти ж певне довго проблукав у пущі? Тяжка дорога? (Джонатан:) Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку (титарівна) на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав (ведмідь), аж утомився — пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).

УТРАМБО́ВУВАТИ (ВТРАМБО́ВУВАТИ) (натискуючи зверху, ударяючи, стискувати, вирівнювати), ТРАМБУВА́ТИ, ПРИМИНА́ТИ, УЩІ́ЛЬНЮВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ (ВТО́ПТУВАТИ), ПРИТО́ПТУВАТИ, ОБТО́ПТУВАТИ (ногами). — Док.: утрамбува́ти (втрамбува́ти), прим'я́ти, ущільни́ти, притовкти́, утопта́ти (втопта́ти), притопта́ти, обтопта́ти. Він поздоровкався з Гуцалюком, що.. власноручно засипав глиною і утрамбовував вибоїсту долівку в проході між станками (С. Добровольський); — Силос нам нічим не втрамбувати, крім як трактором (П. Автомонов); Коли скиба відвалювалась руба, він обережно приминав її ногою (М. Стельмах); Для боротьби з випріванням сніг, що випав на незамерзлу землю, ущільнюють важкими гладенькими котками (з журналу); Василь Гавриш.. із своєю бригадою з семи душ за сьогоднішню зміну вклали сто кубометрів (бетону), сто кубометрів утоптали оцими ногами (Г. Коцюба); На стіжку Антон втоптував сіно (С. Чорнобривець); Нещодавно випав сніг, люди притоптали його (Л. Смілянський).

ВТИ́СНУТИ (УТИ́СНУТИ) (натискуючи, надавлюючи, заглибити в щось), ВДАВИ́ТИ (УДАВИ́ТИ), ВТОПТА́ТИ (УТОПТА́ТИ), ВЧАВИ́ТИ (УЧАВИ́ТИ) розм.; ВТОВКМА́ЧИТИ (УТОВКМА́ЧИТИ) розм., ВТОКМА́ЧИТИ (УТОКМА́ЧИТИ) розм. (із силою, поштовхами). — Недок.: втиска́ти (утиска́ти), вти́скувати (ути́скувати), вда́влювати (уда́влювати), вто́птувати (уто́птувати), вча́влювати (уча́влювати), втовкма́чувати (утовкма́чувати), втокма́чувати (утокма́чувати). І втиснули свій перший слід колеса В іще вологі та грузькі луги (М. Бажан); При садінні під плуг вдавлюють по дві картоплини в укіс борозни (з журналу); Ламав, збивав (кінь) залізним путом ніжні стебла і втоптував у землю крихкі пелюстки квіток (В. Козаченко); Вчавлювати недопалок чоботом у сніг; Втовкмачити кусень хліба у сметану.