1. Словник синонімів української мови

утопленик

УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю. Збанацький); Од річі сей Турн роз'ярився, Як втопленик посинів ввесь (І. Котляревський); Кульжан вже лежала осторонь, а Жайсан робив їй штучне дихання так, як на його очах колись робили його яїцькі козаки утопленому (З. Тулуб); Витягав якесь баговиння, зачіпав вербове корчомаччя, крок за кроком посуваючись далі: потоплених ніде не було (О. Гончар); (Мандрівник:) Ти, Бавкідо, одходила потопельника тоді (переклад М. Лукаша); Там обпухле тіло, мов у топельника (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утопленик — уто́пленик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. утопленик — див. ПОТОПЕЛЬНИК Словник синонімів Караванського
  3. утопленик — УТО́ПЛЕНИК див. вто́пленик. Словник української мови у 20 томах
  4. утопленик — як (то́му) уто́пленику (уто́пленому), зі сл. щасти́ти, ве́зти і т. ін. Уживається для вираження повного заперечення змісту речення. Везе йому, як тому втопленику (Укр.. присл..); На п’ятий день заявився Марко..— Щастить тобі (Тимку), як утопленику,— засміявся він.— Орися кличе (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
  5. утопленик — Уто́пленик, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. утопленик — Утопленик, -ка м. Утопленникъ. Ховаючи втопленика, поливають його водою — щоб дощ був. Ном. № 290. Словник української мови Грінченка