1. Словник синонімів української мови

утікач

УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч) (той, хто втік або тікає звідкись), БІ́ГЛИЙ заст., ТІКА́Ч рідше; ДЕЗЕРТИ́Р (перев. з війська, під час воєнних дій). Саме село страх сподобалось мені — в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (М. Коцюбинський); Десять вершників, швидше вітру, полетіли за втікачем (О. Десняк); Троянці з біглими змішались (І. Котляревський); — Коли ви (бійці) в поході де-небудь образите бідного, украдете, пограбуєте, якщо ви будете п'яницями, боягузами чи дезертирами, — я знищу вас як зрадників (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утікач — утіка́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. утікач — Біженець, втікач Словник синонімів Вусика
  3. утікач — [ўт'ікач] = втікач -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
  4. утікач — УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч), а́, ч. Той, хто втікає, втік звідкись. Пороснули і Рутуляни, Як од дощу в шатер цигани, А тілько Турн один оставсь, Утікачів щоб перейняти (І. Котляревський); Кукса кинувся бігти. Затріщав тин. Словник української мови у 20 томах
  5. утікач — (втікач), -а, ч. Той, хто втікає, втік звідкись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. утікач — Утіка́ч, -ча́, -че́ві; -качі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. утікач — УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч), а́, ч. Той, хто втікає, втік звідкись. Пороснули і Рутуляни, Як од дощу в шатер цигани, А тілько Турн один оставсь, Утікачів щоб перейняти (Котл., I, 1952, 219); Кукса кинувся бігти. Затріщав тин. Словник української мови в 11 томах
  8. утікач — Утікач, -ча м. Бѣглецъ. ЗОЮР. ІІ. 97. Сим. 74. Голяк, втікач, приплентач, ланець. Котл. Кн. IV. 40. Словник української мови Грінченка