учепитися

ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до кого-чого (перев. до гурту, до тих, хто рухається, пересувається кудись), ПРИЛУЧА́ТИСЯ, ДОЛУЧА́ТИСЯ, ПРИБИВА́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, ПРИЛАШТО́ВУВАТИСЯ, ПРИЛАДНО́ВУВАТИСЯ (ПРИЛА́ДНУВАТИСЯ), ПРИСУСІ́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯ розм.; ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм. (перев. без чиєїсь згоди, запрошення); ВЛИВА́ТИСЯ також у що, ВСТРЯВА́ТИ (УСТРЯВА́ТИ) у що, між кого, на що, зневажл. (поповнювати склад чогось); ПРИПИ́ТУВАТИСЯ розм. (заводячи розмову). — Док.: приєдна́тися, прилучи́тися, долучи́тися, приби́тися, приста́ти, прилаштуватися, приладна́тися, присусі́дитися, примости́тися, причепи́тися, учепи́тися (вчепи́тися), вли́тися, встря́ти (устря́ти), встря́нути (устря́нути), припита́тися. Гурт збільшувався, — приєднувались, як правило, студенти, які в гурті впізнавали своїх знайомих (Є. Гуцало); Їду я в таксі. До мене прилучається — а чого ж і не підвезти? — мій давній знайомий (О. Ковінька); Повстанці, що прийшли з Мельничуком, долучаються до гурту, вечеряють (Мирослав Ірчан); Радісно кружляє (Христина) по ставку, поки не прибивається до дівчат (М. Стельмах); По дорозі до рудого хлопчика пристало ще кілька малюків (І. Багмут); На станції Богучар вони прилаштувалися до військового ешелону і поїхали на фронт (Григорій Тютюнник); Колона семьонівців вже приладновувалася поруч колони кексгольмців (Ю. Смолич); Присусіджується (дівча) до мами і вкупі з нею ходять то в музей, то по магазинах (Леся Українка); Товстий крамар і гнилозубий чоловік .. примостилися до гурту (Панас Мирний); — Пішов я, а за мною іще онук мій учепився (Г. Хоткевич); Щодня нові й нові частини вливалися до армії: вона дедалі ставала грізнішою силою (В. Собко); Од'їжджаючи, приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку: "Гляди ж без мене на юлицю не ходи і на досвітки не встрявай" (Ганна Барвінок); Одразу розчервонілася (Текля) від першої чарки, до сусідок по столу припиталася, почала їм щось оповідати про своє життя (В. Кучер).

УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ) (схоплювати рукою, руками), УХОПИ́ТИСЯ (ВХОПИ́ТИСЯ), СХОПИ́ТИСЯ, ПОЛА́ПАТИСЯ розм., ХОПИ́ТИСЯ діал., ОЧЕПІ́РИТИСЯ діал.; УЧЕПИ́ТИСЯ (ВЧЕПИ́ТИСЯ) (міцно), ВПНУ́ТИСЯ (УПНУ́ТИСЯ). — Недок.: бра́тися, хапа́тися, хвата́тися розм. учі́плюватися (вчі́плюватися), впина́тися (упина́тися). Грицько викурив люльку коло печі й узявся за шапку (Панас Мирний); В цю мить почув (Роман), що хтось береться за двері (Б. Грінченко); За Бабу хлопчик ухопився (Л. Глібов); Марко схопився руками за сосну (Григорій Тютюнник); Старі ґазди полапалися за руки і затягли хриплими голосами своєї (Мирослав Ірчан); Андрій хопився руками за голову (І. Франко); Нахилив вишню, очепірився та їсть (Словник Б. Грінченка); — Будуть тягти — за одвірок учеплюся, а не поїду з своєї батьківщини! (С. Васильченко).

ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого і без додатка, розм. (використовувати щось як привід для звинувачення, докору тощо), ЗАЙМА́ТИ кого, ПРИСІ́КУВАТИСЯ розм., ПРИСКІ́ПУВАТИСЯ розм., НАСКІ́ПУВАТИСЯ (НАСКІПА́ТИСЯ) на кого, розм., СКІ́ПАТИСЯ розм., СУЧИ́ТИСЯ розм., ПРИСТАВА́ТИ розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ розм., ПРИДИРА́ТИСЯ розм., НАПОСІДА́ТИСЯ на кого, розм., В'ЇДА́ТИСЯ (УЇДА́ТИСЯ) до кого, на кого, розм., В'Я́ЗНУТИ розм., НАВ'ЯЗА́ТИ розм., ЧІПА́ТИСЯ кого, діал.; СІ́КАТИСЯ розм. (настирливо, погрозливо). — Док.: причепи́тися, учепи́тися (вчепи́тися), начепи́тися розм. зайня́ти, присі́катися, прискі́патися, наскі́патися, приста́ти, прив'яза́тися, приде́ртися (придра́тися), напосі́стися, в'ї́стися (уї́стися), нав'я́знути. Живу я собі на селі тихо, ні до кого не чіпляюся, і мене ніхто не займає (Панас Мирний); Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: — Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко); — Ти куди дивишся? — не раз присікувався до неї Гопченко, коли вона замріювалась проти вікна (В. Земляк); — Тату! — сказав Юра твердо і рішуче, — будь ласка, не прискіпуйсь (Ю. Смолич); — Поки ви казна-чого наскіпувались на Валентина Модестовича, той бандит зник (Ю. Шовкопляс); — Я не знаю, чого ти на мене наскіпався (Панас Мирний); А в артілі він був ще вибагливіший: скіпався до свинарів, що не бережуть відер, корит (Григорій Тютюнник); — Що ж я верзу.. кажи що? — сучиться п'яний (Панас Мирний); Після жнив якогось одного дня вона почала приставати до сина. — А що, Романе! вже давненько я хотіла тебе оженити, а ти все отягаєшся та опинаєшся (І. Нечуй-Левицький); (Баба:) Зійди ти з моїх очей, чого ти прив'язався до мене! (С. Васильченко); Усе придирається (Харко). — У вас, — каже, — не так усе, як у людей (Г. Квітка-Основ'яненко); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся: — Отож іще звичка в людини! Як вітер влетів, і готуй йому торбу (Ю. Збанацький); Псує настрій хлопцям новий доглядач від служби режиму, він тільки влаштовується до них, проходить іспитовий строк і, може, тому на всіх в'їдається, такий причепа виявився, що хлопці одразу його не злюбили (О. Гончар); — Та не в'язни! Чого ти пристав до нього? (Панас Мирний); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. — Чого нав'яз? — говорила вся постать його (М. Коцюбинський); — Чого ви чіпаєтеся дівчини? — вмішалася в розмову подруга Марічки (А. Крушельницький); — Попалася! — зареготала Машка. — У чім попалася? Чого ти сікаєшся, божевільна, патлата? — кинулася до неї Варка (Л. Яновська).