учепитися

УЧЕПИ́ТИСЯ (ВЧЕПИ́ТИСЯ), еплю́ся, е́пишся; мн. уче́пляться; док.

1. Міцно взятися руками за кого-, що-небудь.

Коло неї і хлопчик. . учепився за її юбочку, як рак клешнею (Марко Вовчок);

– Будуть тягти – за одвірок учеплюся, а не поїду з своєї батьківщини! (С. Васильченко);

Її відпихають, а вона як кліщ: учепилася за нього, беріть, каже, і мене з ним (В. Лихоносов);

Мати .. кинулась до Дениса і вчепилася за його: – Денисе! Що ти робиш? Не пущу я тебе! (Б. Грінченко);

Василькові хочеться міцно вчепитися за щось надійне: за стовп чи за товстий ланцюг... (О. Донченко);

Шукали чогось. Якору, щоб учепитися його, чи безодні, щоб потонути в ній? (Б. Лепкий);

Олена догнала його, вчепилася за рукав: – Як же я буду одна з дітьми, Оксеночку? (Григорій Тютюнник);

// Схопитися чим-небудь за щось, повисаючи на ньому.

Схопивши шапку, хотів [Наум] було втікати надвір, так Маруся так і вчепилася йому на шию (Г. Квітка-Основ'яненко);

На ґратках вікон вчепилися ніжками дві ластівки і щебетали на усю світлицю (І. Нечуй-Левицький);

// Схопитися за що-небудь зубами, пазурами і т. ін.; заглибитися в щось (про зуби, пазурі і т. ін.).

Мельхиседек почутив, що в його ногу вчепились міцні зуби, скочив з місця й крикнув (І. Нечуй-Левицький);

Великий рак вчепився йому в палець! (М. Коцюбинський);

Хома плигнув у юрбу, вівчарка гайнула за ним, вчепилася зубами в штани (Григорій Тютюнник);

Дикий котище, невідь звідки взявшись, учепився пазурами в спину одному з козаків (О. Ільченко);

// Пристати, прилипнути до чого-небудь (про щось колюче, в'язке, липке тощо).

Легкий, збитий жмуток брудного волосся вчепився до рукава (М. Коцюбинський);

Зірветься буревій і змете ввесь цей крам з лиця землі, бо він з неї не виріс органічно, .. а вчепився її поверхні, як корчі скель (Б. Лепкий);

* Образно. Як реп'ях той, учепиться [доля] За латані поли Та й збирає колосочки На чужому полі (Т. Шевченко);

// З'явитися в кого-небудь.

Де біда вродилась, що до мене вчепилась (прислів'я);

Не дуже налягайте на дядька з роботою, .. треба пам'ятати, що він тепер погано мається, відколи його вчепився той кашель (Леся Українка).

2. перен., розм. Прискіпатися до кого-небудь, виявити незадоволення, висловити якесь звинувачення і т. ін.

Найперше до Масі вчепилась [паніматка]: – то ти, каже, вкрала [гроші]? – Та ця не далась: зараз відгризлася (А. Свидницький);

Він ходив від стола до стола, тяжко відсапуючи, чіпаючися до кожного.., але ніхто спровокувати не дався. Мов згода мовчазна зайшла у корчмі – не дати Франчуковому ні до кого вчепитися (Г. Хоткевич);

– Чого він нас вчепився? Хіба ж ми йому говорили, що хочемо приставати до нього (А. Чайковський);

Зараз нема за що вчепитись до нього, то треба, щоб і надалі ні до чого не можна було присікатися (М. Стельмах);

За її горлатість весь вагон уже величав бабу комендантом, і їй, видно, сподобалася ця роль .. Вона вчепилася до Цимбала, наче й справжній комендант: – Тебе, довгоногого, ми заженем он туди під хмару, – показала вона на верхню полицю, що ледь виднілася з сивої хмари тютюнового диму (О. Гончар).

3. перен., розм. Приєднатися до кого-небудь, піти за кимсь без його згоди, запрошення.

Як ось настигли жінка і мати Трохимові; за ними учепився і хлопчик його по шостому году (Г. Квітка-Основ'яненко);

– На сьому ото ніч пішов я, а за мною іще онук мій учепився – в одну душу: піду та й піду (Г. Хоткевич);

// Прискіпатися до кого-небудь; пристати, докучаючи розмовами, залицянням і т. ін.

– Накажіть кому-небудь провести мене .. Бо він [стражник] за мене знову вчепиться, як учепився було тоді, як сюди йшла! (Панас Мирний);

Я сам вчепився до дівчини, мов реп'ях кожуха. Чимсь вона полонила мене (Ірина Вільде).

4. перен., розм. Зацікавитися ким-, чим-небудь, взяти, використати для досягнення своєї мети.

Він пригадав собі, що лишив у Тоня якусь книжку. За ту книжку він і вчепився цілою душею, – вона мала бути тою стебелинкою, що повинна не дати йому потонути (І. Франко);

Соломія ладна була за що-небудь учепитися, аби напасти на Остапові сліди (М. Коцюбинський).

◇ (1) Вчепи́тися в горля́нку кому, грубо. – вступити з ким-небудь у гостру полеміку, сварку, непримиренний конфлікт, настирливо домагаючись чогось.

На першій же сходці, згуртувавши фронтовиків, місцевим багачам в горлянку вчепився [Шляховий]: – Гади, установчих зборів ждете, щоб землі нам не дати?! (О. Гончар);

(2) Учепи́тися за сло́во (слова́) – те саме, що Ухопи́тися за сло́во (слова́) (див. ухо́плюватися);

(3) Учепи́тися по́глядом (очи́ма) – затримати, зосередити свій погляд на чому-небудь.

Поет перший вчепився поглядом у гілочку, що несміливо стриміла збоку (П. Загребельний);

(4) Учепи́тися рука́ми й нога́ми – те саме, що Ухопи́тися рука́ми й нога́ми (див. ухо́плюватися);

Чіпля́тися (трима́тися) / вчепи́тися (ухопи́тися) зуба́ми див. чіпля́тися.