файно

ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал., ЛА́ЦНО діал.; У ПОРЯ́ДКУ розм., ПОРЯ́ДОК (ПО́ВНИЙ ПОРЯ́ДОК) розм., ДОБРО́ розм., СЛА́ВА БО́ГОВІ (БО́ГУ) розм., ХВАЛИ́ТИ БО́ГА розм., ЛАФА́ фам., БЛА́ГО заст. (у ролі присудка — також про успішний хід справ, сприятливі обставини). Він обіймав свою матір і говорив їй, що його вчення добре йде (М. Хвильовий); Добре було б, якби ти могла на Великдень приїхати сюди по мене.. І здумать не можу, як би було хороше! (Леся Українка); Хіба нам нічого їсти або пити, або ні в чому хороше походити? (П. Куліш); Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (коломийка); Марко корів занехаяв, а Санька виходила! Доглядає славно, знаменита доярка (К. Гордієнко); — Йди постій біля клуні, а я тут посиджу: і тобі гарно буде, і мені славно (М. Стельмах); — І що б він не зробив — то все гаразд, усе до ладу, а от як Галя що зробить — то все не так (Панас Мирний); — Дай же, Боже, щоб усе було гоже! — промовив Ярема (Грицько Григоренко); П'єса пройшла вдало (О. Донченко); — Женився б ти справді! Хоч на старість пожив би по-людському (С. Васильченко); — Треба наймити маляра, аби вималював порядно (Г. Хоткевич); Приборами стукали шумніш, а вже що їли — на славу! (А. Головко); Розв'яже (дядько) торбу, дістане хліба, сала, поїсть добряче (С. Олійник); — Бути безстрашним — це просто здорово, — шепоче в темряві Гена(О. Гончар); Дехто з селян, побачивши, як ладно та швидко працювали на полі тозівці.., приходив і просив їх прийняти до гурту (М. Чабанівський); Що не складно, то не ладно (прислів'я); — Ну, замаскувались, я вам скажу, Андрію Володимировичу, ви лепсько. Без свічки не знайдеш (Ю. Збанацький); — І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Батько тримається файно, не виявляє нічим, що йому жаль розлучатися з нами (Д. Бедзик); Лацно тобі, коли тато здоровий гарує вдень і вночі (С. Ковалів); — Не бійся, все буде в порядку (Григорій Тютюнник); Бій пам'ятаю в Монголії. Нічого, кінчили його пристойно, повний порядок, як говориться (Ю. Яновський); Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добра (Т. Шевченко); У годину суху Відходились усі мости І сказав я — вже слава Богу (М. Вінграновський); — Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою — в тил (Ю. Смолич); Впаду я, вражений стрілою, Чи мимо пролетить вона, — Все благо (переклад М. Рильського). — Пор. 1. непога́но, прекра́сно.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. файно — Гарно [IV,VIII] Словник з творів Івана Франка
  2. файно — фа́йно прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  3. файно — Фа́йно. Присл. до файний. Файно ти навчив ся від панотця Отченашу в школі (Б., 1895, 6, 3); Завтра зачинаю Вашу новелу переводити. Знаєте, що вийде дуже файно в німецькім (Коб., Листи, 27, 289) // пол. fajno, fajnie, розм. - чудово, гарно, добре; нім. Українська літературна мова на Буковині
  4. файно — Гарно, красно, лепсько, охвітно, добре, горазд Словник чужослів Павло Штепа
  5. файно — ФА́ЙНО, діал. 1. Присл. до фа́йний. – Але ж бо ти файно виглядаєш! (І. Франко); – Файно голосить... – кивали головами старі сусідки (М. Коцюбинський). 2. у знач. пред. Гарно, приємно. Словник української мови у 20 томах
  6. файно — фа́йно гарно, чудово, добре (м, ср, ст)||файно є, файно-красно ◊ фа́йно є = фа́йно: – Це знак, що пан Матуляк добирається саме до цієї комірки, капуєш? – Капую. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. файно — зах. 1》 Присл. до файний. Файно дякувати — щиро, вельми дякувати. 2》 у знач. присудк. сл. Гарно, приємно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. файно — ФА́ЙНО, діал. 1. Присл. до фа́йний. — Але ж бо ти файно виглядаєш! (Фр., IV, 1950, 9); — Файно голосить… — кивали головами старі сусідки (Коцюб., II, 1955, 352). Фа́йно дя́кувати — щиро, вельми дякувати. Я вам дуже файно дякую за лист (Стеф. Словник української мови в 11 томах
  9. файно — Файно нар. Красиво, хорошо. Желех. Словник української мови Грінченка