фалаття

ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл., ГАНЧІ́Р'Я зневажл., МАНА́ТТЯ зневажл., ГАНЧІРЯ́ЧЧЯ підсил. зневажл., ШАРПАНИ́НА розм. рідко, РВАННЯ́ розм. рідко, ДРАННЯ́ заст., ДЕРЮ́ГА заст., ТАНДИ́ТА заст., ФА́НТЯ діал., ГНО́ТТЯ діал., СТРА́П'Я діал., СТРА́ПКИ діал., ФАЛА́ТТЯ діал., ФУРФА́НТЯ діал.; ВЕРЕ́ТТЯ розм., ВЕРЕ́ТИЩЕ заст., ЦУ́Р'Я діал., ЦУ́НДРА (ЦУ́НДРЯ) діал., ЦУНДРИ́НА діал. (перев. з грубої тканини); ЛА́НЦІ мн. (перев. домашнього вжитку); НЕДО́НОСКИ мн. (кимось недоношений). Старий робітник у лахмітті. Заріс бородою, запалені очі (Ю. Яновський); Я.. хочу бачити свою дружину не в руб'ї та гнотті, а мов намальовану (М. Стельмах); Знаєш багачок? ..Навезе від батька матері дрантя та ганчір'я всякого, та й не руш його... (Панас Мирний); Панські шати — наші лати (прислів'я); Була вона каліка, .. злидні.. укривали її тіло ганчірками, гноттям, рам'ям та грязюкою (Панас Мирний); Вітер.. весело тріпав рамтям, що висіло у нього на плечах замість сорочки (Г. Епік); Під снігом, під метелицею старець до ріки бреде: скорчився, згорбився, труситься, в дірявому риззі (Ганна Барвінок); В хаті не було нічого, крім кількох торбів, палиці дідової, шапки, позшиваної з тисячних латок, та й деяких других лахів (І. Франко); Ми тулимось в холодних підземеллях: Там наші хати; носим лахмани... (П. Грабовський); Їх лиця пожовкли з нужди, ..їх одіж — то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі (І. Франко); — Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (М. Стельмах); Одяглася Катерина погано, накинула на себе дранку, що крізь неї вітер пронизував тіло (С. Чорнобривець); Лежать (тюремники) на великому гуртовому полу серед брудного хламіття (Б. Грінченко); Все на нім брудне, злиденне: Шмаття — дертеє, смердюче (А. Кримський); Холодне тіло округи Манаттям деяким прикрили (Я. Щоголів); (Запорожець:) Візьми собі мою шарпанину за коня та носи на здоров'я (М. Кропивницький); Одне, що в батька було некрасиве, — одяг. ..Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням (О. Довженко); І ходить (село Будище) не в дранні і не бідує (А. Турчинська); Прожила дерюгу на Мусієву наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв (М. Номис); Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати вбогим (Словник Б. Грінченка); Одежинка.. носилася без перемінки, поки сама не опадала страп'ям та гноттям (Панас Мирний); Кляпи від сурдута бідного Хоми давно були повідривані і висіли, мов нужденне фалаття (І. Франко); Його довга бекеша .. висіла довгим фурфантям та била його о худі, заталапані литки (І. Франко); А це — Сисой, що хіть свою презміг, щодня ходив до річки у веретті і роздягався з голови до ніг, щоб комарі кусали в очереті (Л. Костенко); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вівчар тяжко зітхнув: То що робити далі? Ніякого майна, лиш цур'я на плечах (казка); — Чуєте, — говорила тихо Марусина тітка, — скільки грошей має, а я не могла цундрину прикупити на дівку, що на відданні (М. Томчаній); Він завжди носив недоноски з чужих пліч (Д. Ткач). — Пор. 1. мо́тлох.