1. Словник синонімів української мови

фен

ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет., ЗЕФІ́Р, ПА́ВІТЕР рідше, БРИЗ (береговий морський); СУХОВІ́Й (сухий і гарячий); СТЕПОВИ́К (степовий), СТЕПНЯ́К рідше; ФЕН (сухий і теплий, що дме з гір у долину); БУРЕВІ́Й, БОРВІ́Й поет. (сильний); ПОЗЕ́МКА (ПОЗЕ́МОК) (низовий вітер узимку, що звичайно переносить сніг по землі); СІ́ВЕРКО діал., СІ́ВЕР діал. (холодний). Повзли по небу хмари і шумів вітер (М. Коцюбинський); Хитає віти теплий вітровій (В. Сосюра); Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило — вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т. Шевченко); Весняний легіт жене по небесній блакиті, як пух, легенькі білі хмаринки (М. Коцюбинський); Чи тобі замало, легковію, колихати в морі кораблі? (Н. Забіла); Як живчик, як жилка тривожна Прокреслиться павітер (М. Бажан); Виснажливі суховії вже пролинули над степами, немилосердно висмоктавши з ріллі рештки весняної вологи (Л. Дмитерко); Зима.. розлютувалася буревіями та метелицями (В. Минко); Зранку схопилась поземка, вздовж вулиці свистів вітер, низько, при землі, женучи білі димки снігу (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фен — фен 1 іменник чоловічого роду вентилятор фен 2 іменник чоловічого роду вітер Орфографічний словник української мови
  2. фен — Вітер гірський Словник чужослів Павло Штепа
  3. фен — ФЕН¹, у, ч. Сухий, теплий вітер, що дме з гір у долини. До 5 –6 годин ранку – найменший рівень води, і саме в цей час слід переходити брід. Змінюють цю картину тільки проливні дощі та інтенсивне розтавання снігу в час спеки й фену (із журн.). ФЕН², а... Словник української мови у 20 томах
  4. фен — У, ч., нарк. Фенамін. Ці малі феном закидаються і їх ковбасить три дні. Словник сучасного українського сленгу
  5. фен — I -у, ч. Сухий теплий вітер, що дме з гір у долини. II -а, ч. Електричний прилад для сушіння волосся, рук і т. ін. струменем нагрітого повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фен — I (нім. Föhn, від лат. favonius – теплий західний вітер) сухий теплий вітер, що дме з гір у долини. II (англ. fan, від лат. vannus – віялка) пристрій для просушування волосся, рук тощо струменем нагрітого повітря. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фен — Вiтер, який віє з гiрських хребтiв у напрямку долин, часто дуже сильний i поривчастий; виникає, коли маси повiтря зустрiчають на своєму шляху гiрське пасмо, що змушує їх підніматися вздовж навітряних схилiв і спадати вздовж підвітряних схилів... Універсальний словник-енциклопедія
  8. фен — ФЕН¹, у, ч. Сухий, теплий вітер, що дме з гір у долини. До 5-6 годин ранку — найменший рівень води, і саме в цей час слід переходить брід. Змінюють цю картину тільки проливні дощі та інтенсивне розтавання снігу в час спеки й фену (В дорогу, 1953, 59). Словник української мови в 11 томах