фокусник

ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині, відомій своїм замкненим характером, пробуджується веселий витівник (з журналу); Надрукована книжка про химерника з Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів. Роман розлетівся ще по дорозі до книгарень (Є. Гуцало); Якийсь штукар, обернувшись догори ногами, підкидав книжку в повітря (О. Маковей). — Пор. вига́дник.

ФО́КУСНИК (той, хто показує фокуси), ШТУКА́Р розм., МАРТОПЛЯ́С заст., ФІҐЛЯ́Р заст.; ІЛЮЗІОНІ́СТ (артист цирку); МАГ, ЧАРІВНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК (традиційна назва артиста цирку); ФАКІ́Р (перев. у мандрівному цирку). Акробати з баяністом закінчували свій номер, їх мав змінити жонглер-фокусник (Л. Дмитерко); Молодець він геніальний, має зграбність гімнастичну, і такії робить штуки, Мов штукар славутний Масман (Леся Українка); Приїхав (Тиміш) до Мирослава на вакації разом із мартоплясами, став мандрівним лицедієм (О. Ільченко); Якщо ви були в цирку, то, мабуть, бачили: ілюзіоніст проробляє кілька загадкових маніпуляцій над якимось предметом — і той предмет зникає (з газети); Увесь до пояса вкритий ножами, маг і чародій ходив по килиму (Н. Рибак); Він говорить про факірів, що вміють чарувати кобр (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фокусник — фо́кусник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. фокусник — Штукар, див. фігляр Словник чужослів Павло Штепа
  3. фокусник — ФО́КУСНИК, а, ч. 1. Той, хто показує фокуси; артист, який демонструє фокуси (див. фо́кус² 1). Акробати з баяністом закінчували свій номер, їх мав змінити жонглер-фокусник (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. фокусник — -а, ч. 1》 Той, хто показує фокуси; артист, який показує фокуси (див. фокус II 1)). 2》 перен., розм. Той, хто вдається до незвичайних дій, вивертів, хитрощів. 3》 Факір; ілюзіоніст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фокусник — ФО́КУСНИК, а, ч. 1. Той, хто показує фокуси; артист, який показує фокуси ( див. фо́кус² 1). Акробати з баяністом закінчували свій номер, їх мав змінити жонглер-фокусник (Дмит. Словник української мови в 11 томах