фокусник
ФО́КУСНИК, а, ч.
1. Той, хто показує фокуси; артист, який показує фокуси ( див. фо́кус² 1).
Акробати з баяністом закінчували свій номер, їх мав змінити жонглер-фокусник (Дмит., Наречена, 1959, 177);
Скоморохи, музиканти, танцюристи, акробати і фокусники були дуже характерним явищем древньоруського життя (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 524);
*У порівн. Долгін жонглював словами, як фокусник у цирку тарілками (Рибак, Час.., 1960, 441).
2. перен., розм. Той, хто вдається до незвичайних дій, вивертів, хитрощів.
— Сюди [сторожувати громадське зерно] треба чоловіка такого, щоб у нього ні крихти не прилипало до пальців, щоб без фокусів. А фокусників у нас чимало, так треба подумати! (Чаб., Катюша, 1960, 163).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фокусник — фо́кусник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фокусник — Штукар, див. фігляр Словник чужослів Павло Штепа
- фокусник — ФО́КУСНИК, а, ч. 1. Той, хто показує фокуси; артист, який демонструє фокуси (див. фо́кус² 1). Акробати з баяністом закінчували свій номер, їх мав змінити жонглер-фокусник (Л. Словник української мови у 20 томах
- фокусник — -а, ч. 1》 Той, хто показує фокуси; артист, який показує фокуси (див. фокус II 1)). 2》 перен., розм. Той, хто вдається до незвичайних дій, вивертів, хитрощів. 3》 Факір; ілюзіоніст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фокусник — ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині... Словник синонімів української мови