форс
I. ШИК розм. (особлива вишуканість у манері одягатися, триматися тощо, перев. розрахована на зовнішній ефект), ФАСО́Н розм., ФОРС розм., ФРАНТІ́ВСТВО заст., розм. Тут кожний може одягатися, як хоче, і нема де показувати шик, хоч би хто й хотів (Леся Українка); Славинський скривився і поправив модне з синіми скельцями пенсне, яке носив скоріш для фасону, ніж з необхідності (М. Олійник); — Це не його власна машина.. Це він для форсу — довго гроші збирав, а потім напрокат дістав (І. Драч); Грушницький — юнкер. Він лише рік на службі, носить, з особливого виду франтівства, товсту солдатську шинелю (переклад О. Кундзича). — Пор. 3. блиск.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- форс — форс іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- форс — Хизування; гордощі, пиха, чванливість; Р. Г. швидкість. Словник синонімів Караванського
- форс — Бунда, бундючність, зарозумілість, пиха, хиза, див. спесивий, чванько, задавака, хвастун Словник чужослів Павло Штепа
- форс — ФОРС, у, ч., розм. Хизування, прагнення похвалитися, похвастати чим-небудь, виставити щось напоказ, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.); пиха. – А ти знаєш, – ревниво нашіптує Левко дружині на вухо, – це не його власна машина. Словник української мови у 20 томах
- форс — мн. форси, -ів; крим. Гроші. БСРЖ, 630; СЖЗ, 106; ЯБМ, 2, 471. Словник жарґонної лексики української мови
- форс — -у, ч., розм. Хизування, прагнення похвастати, виставити напоказ що-небудь, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). || Гордощі, пиха, чванливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- форс — ФОРС, у, ч., розм. Хизування, прагнення похвастати, виставити напоказ що-небудь, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). — Задаються тільки дурні… Можна й без форсу не гірше діло робити… (Горький, II, перекл. Словник української мови в 11 томах
- форс — Форс, -су м. = бута. Фр. (Желех.). Словник української мови Грінченка