фривольний

ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм., ШАЛАПУ́ТНИЙ розм., ЛЕГКОМИ́СНИЙ діал.; КРУ́ЧЕНИЙ (схильний до необачних вчинків); ФРИВО́ЛЬНИЙ книжн. (який виходить за межі пристойності); ВІТРУВА́ТИЙ (непосидющий); ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙ розм. (який кокетує своєю зовнішністю й одягом). Легковажні й легкодумні панни й дами так і липли й горнулись до його (Фесенка) (І. Нечуй-Левицький); Він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (І. Ле); — З горя це він, — похмуро кинув Корж. — Легкодухі завжди тієї віри, де більш сала дають (З. Тулуб); Любов?! Як часто це слово на устах цокотух, легкодушних жінок!.. (Уляна Кравченко); Несерйозна людина; Прошу вважати цей лист науковим спростуванням вашої несолідної репліки щодо моєї персони (А. Крижанівський); "Побачити світу" — це єдине розумне зерно бездумного "перекотиполя", яким на ту пору я й був (І. Волошин); Порожній чоловік як той тарабан (прислів'я); Найбільше недолюблював (Янка Купала) порожні розмови, як і промови з трибуни, красномовні, але вбогі змістом і дуже розтягнуті (Т. Масенко); Хвастун — пустий чоловік (прислів'я); Перекидались (Кирило та Устя) словами, пустими і незначними, аби подати один одному голос (М. Коцюбинський); Не вітряна ж якась, а тиха, скромна Марина, з вічно сумними очима, уже третього причарувала (М. Зарудний); — Ти пустопорожній фантазер! — рикав Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); — Та ні, тут, здається, діло не в картах. Хлопець, щоправда, шалапутний-таки, а втім... (А. Головко); Була се плитка, легкомисна і наскрізь змислова натура, у котрої фізичні імпульси переважали над духовними (І. Франко); Старий.. повернув услід за возом, на якому курникав якусь веселу пісеньку шибенної вдачі Максим. Йому, крученому, набагато легше живеться на світі, ніж серйозній людині (М. Стельмах); — Я не фривольний гетеанець, я належу До моїх поетів швабських (Леся Українка); Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (І. Ле); Перехрестик побачив.. вже не молодого, але дженджуристого ротмістра, що упадав біля скромної, недосвідченої в залицяннях Марусі (С. Добровольський). — Пор. 1. безпу́тний.

НЕСКРО́МНИЙ (позбавлений скромності, не зовсім пристойний); ДВОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі непристойний натяк); ПІКА́НТНИЙ, ФРИВО́ЛЬНИЙ (який збуджує чуттєвість двозначними натяками); ВІ́ЛЬНИЙ, СМІ́ЛИ́ВИЙ, СМІ́ЛИЙ рідше, РИЗИКО́ВАНИЙ (РИСКО́ВАНИЙ рідше) (нескромний і фамільярний, який виходить за рамки прийнятого). А що за декольте! Таж стидно між людьми Ходити у такій нескромній туалеті (М. Рильський); Тільки Стасик... все кидав двозначні жарти, від яких болісно червоніла і мало не плакала дівчина (З. Тулуб); Чоловіки переходили до кабінету курити, і там уже починалася інша розмова, а як були самі, без дам, то навіть і на дуже пікантні теми (А. Головко); Бранець сухим скрипучим голосом натужно проспівав.. рідною мовою якийсь фривольний куплет, щось на зразок коломийки (О. Гончар); Край синього неба зашарівся, як сором'язлива дівчина від вільного парубочого слова (Панас Мирний); Сміливий жест; При одній надто "рискованій" сцені я глянув на Аллу Михайлівну, — вона.. дивилась на мене палко, розширеними очима, затримувала дух, ловлячи кожне слово роману з жадібною цікавістю (Леся Українка). — Пор. 1. непристо́йний.