хвальковитий
ХВАЛЬКУВА́ТИЙ (який любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь; який виражає хвастощі); ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, НЕСКРО́МНИЙ, ЗАДАВА́КУВАТИЙ, ХВАСТОВИ́ТИЙ, ХВАСТЛИ́ВИЙ, ФАНФАРО́НСЬКИЙ розм. — Терпіти не можу хвалькуватих дівчат, — із свого кутка озвався Аркадій (В. Собко); Хвалькуватими словами Гоблик уже в перший день повернув проти себе велику частину села (М. Томчаній); (Павло:) Мене перемогло те, що завжди було для мене найбільш ненависним. Самовпевнена бездушність, себелюбство, хвальковитий цинізм (О. Левада); Я на цей раз пробачив Булгакову ті хвастливі нотки, що звучали в цьому запитанні (І. Кулик); Він, мабуть, трохи задавакуватий і хоче показати свою зверхність над Віктором (П. Автомонов). — Пор. 1. зарозумі́лий.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвальковитий — хвалькови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- хвальковитий — Хвастовитий, хвастливий, с. ЧВАНЛИВИЙ; хвастуватий. Словник синонімів Караванського
- хвальковитий — див. хвалько Словник синонімів Вусика
- хвальковитий — ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий. Боячись, що мати почує його хвальковиті міркування, Аркадій одним оком злодійкувато зазирнув у щілинку попричинених дверей (О. Словник української мови у 20 томах
- хвальковитий — -а, -е. Те саме, що хвалькуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвальковитий — Хвалькови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хвальковитий — ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий. Боячись, що мати почує його хвальковиті міркування, Аркадій одним оком злодійкувато зазирнув у щілинку попричинених дверей (Коп., Тв., 1955, 331). Словник української мови в 11 томах