хвастати
ХВАЛИ́ТИСЯ ким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких), ПОХВАЛЯ́ТИСЯ, ВИХВАЛЯ́ТИСЯ підсил., ХВА́СТАТИ підсил., ХВА́СТАТИСЯ підсил., СЛА́ВИТИСЯ розм., ФАНФАРО́НИТИ розм.; КОЗИРЯ́ТИ розм. (виставляти як свою перевагу). — Док.: похвали́тися, ви́хвалитися, похва́стати, похва́статися. — Ге! — хвалиться дядько Володько, — се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); Мати перед усіма вихваляється: — Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); (Кіндрат Антонович:) І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); — Козиряєте начитаністю? — усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).
Значення в інших словниках
- хвастати — хва́стати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- хвастати — Хвалитися, вихвалятися, с. ХИЗУВАТИСЯ, ЧВАНИТИСЯ, р. хвастатися. Словник синонімів Караванського
- хвастати — див. хвалитися Словник синонімів Вусика
- хвастати — ХВА́СТАТИ, аю, аєш, недок. Хвалити себе, хвалитися ким-, чим-небудь. Здоров'я моє краще, та я ще боюсь хвастать (Леся Українка); – Я ще буду пити, – хвастаючи, сказала вона. Словник української мови у 20 томах
- хвастати — -аю, -аєш, недок. Хвалити себе, хвалитися ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвастати — ХВА́СТАТИ, аю, аєш, недок. Хвалити себе, хвалитися ким-, чим-небудь. Здоров’я моє краще, та я ще боюсь хвастать (Л. Укр., V, 1956, 189); — Я ще буду пити,— хвастаючи, сказала вона. Словник української мови в 11 томах
- хвастати — Хвастати, -таю, -єш гл. Хвастать. Не хвастай, що в тебе сто рублів є. Ном. № 11213. Словник української мови Грінченка