хвастовство

ХВА́СТОЩІ (вихваляння себе, своїх вчинків або когось, чогось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм., ХВАСТОВСТВО́ розм., ВИ́ХВАЛКА розм., САМОХВАЛЬБА́ розм., САМОХВА́ЛЬСТВО розм.; ФАНФАРО́НСТВО розм., ФАНФАРОНА́ДА розм. (супроводжуване базіканням). Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік; а Петро Степанович.. то бувало хоч нічого й не скаже на ті хвастощі, — так же гляне скоса (Панас Мирний); Знав я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба — то є тлінь, а від зради немає поради (А. Малишко); Він почервонів, перехопивши себе на хвастовстві, похапцем попрощався й пішов (Ю. Смолич); Секретар.. слухає рясні вихвалки, піддакує (О. Гончар); Він лишень до фанфаронади хват, а до роботи — ліпший кіл у плоті (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвастовство — хвастовство́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хвастовство — ХВАСТОВСТВО́, а́, с. Те саме, що хва́стощі. Він почервонів, перехопивши себе на хвастовстві, похапцем попрощався й пішов (Ю. Смолич); – А він не ображає всіх нас? Чим? Своїм хвастовством! (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  3. хвастовство — -а, с. Те саме, що хвастощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хвастовство — ХВАСТОВСТВО́, а́, с. Те саме, що хва́стощі. Він почервонів, перехопивши себе на хвастовстві, похапцем попрощався й пішов (Смолич, День.., 1950, 26); — А він не ображає всіх нас? Чим? Своїм хвастовством! (Донч., V, 1957, 470). Словник української мови в 11 томах