хлюст

ПРОЙДИ́СВІТ розм. (хитра і спритна у своїх вчинках людина), АВАНТЮРИ́СТ, АВАНТУ́РНИК, ПРО́ЙДА розм., ПРОНО́ЗА розм., ПРОНИ́РА розм., ПРОЛА́ЗА розм., ШЕ́ЛЬМА розм., В'ЮН розм., ЛОВКА́Ч розм., ПРОЙДО́ХА розм., ЗУХ фам., ЕКВІЛІБРИ́СТ ірон., ХЛЮСТ зневажл., ПРОЯ́ВА зневажл., лайл., КАНА́ЛІЯ лайл., БЕ́СТІЯ лайл., перев. із сл. хитра, продувна, СУЦІ́ГА лайл. Пече мене пройдисвіта обман, Який проліз у наші вірні лави, Який не знав ні труднощів, ні ран, Але завжди крутився біля слави (М. Нагнибіда); Гукаючи "вези!", Коня історії сідлали ті артисти, Що їх по-справжньому зовуть — авантюристи (М. Рильський); — Пан Яскульський — і пройда, і зух, — вилазив по Бахчисараю та Цареграду, закупив башів у султана та й приволік сюди татарву (М. Старицький); Тепер усі троє дивились на мене як на пронозу, що й у мишачу дірку пролізе (Є. Гуцало); — То що воно, де та як? — допитувався пронира — власник заїзду. — Ви були в Гоголеві? А по чому там, не чули, жито? (Ю. Збанацький); То дарма, що він за свої кревні купив коні. Знайдуть їх якісь пролази у нього, і не оберешся лиха та поговорів (М. Стельмах); — А яка б же шельма, опріч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожі? (П. Куліш); Виприснув Федір, як клинець з-під обуха... В'юн Федір! (Панас Мирний); Слухаєш, слухаєш та сам собі й скажеш: — Хоч би разок радіофейлетона чи гумореску прочитали. Отаке щось... Про отих... Про ловкачів, про брехунів... (О. Ковінька); (Виборний:) Забудь Петра-ланця, Пройдоху-поганця, — Покорися! (І. Котляревський); Треба Фільку на все село показати, що він за хлюст (О. Кундзич); (Сильвестр:) Та я тебе, єретика, прояву, Негайно в яму кину по уставу Усіх семи соборів пресвятих! (І. Кочерга); — Ох, каналія! — блискотіло в її задиркуватих очах. — І що це він затіває? (Я. Баш); (Харько:) Завжди ти вдавала з себе неповинну, але я переконався, що ти продувна бестія! (М. Кропивницький); — Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз (І. Котляревський). — Пор. 2. хи́трий, 1. шахра́й.

ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст. (той, хто одягається вишукано); МО́ДНИК розм. (той, хто одягається за останньою модою); ПІЖО́Н розм., СТИЛЯ́ГА зневажл. (той, хто відзначається підвищеним інтересом до модного стилю в одязі, манерах тощо). Франт у напіввійськовому, спортивного крою, костюмі, в гетрах, в зеленому капелюсі з пір'їною.. йде вулицею (Ю. Яновський); Колись шив він на перших краківських чепурунів і надумав тепер пригадати минуле (З. Тулуб); Міцна рука Піппо Бенедетті схопила його ззаду за полу смокінга.. — Цього дженджика туди ж, до міністрів, — махнув рукою капітан (П. Загребельний); — Йде під руку з модним фатом, У розкішному вбранні, З видом гордим і пихатим... Не моя це Мінна, ні! (переклад М. Лукаша); — Тут де не візьмись хвинтик з улиці (Панас Мирний); На приступку Сашкового ящичка поставив ногу в елегантному шевровому чоботі з лакованими закотами під колінами якийсь ферт у сірих бриджах (Ю. Смолич); На ґанок вибіг кирпатий фертик у коротенькому піджаку на телячому хутрі (Ю. Збанацький); Темний костюм лежав на ньому ідеально. Плащ був перекинутий через руку, як у римського хлюста (П. Загребельний); В порівнянні до блискучих денді, котрі роями вилися довкола Ніни, Іван справді являвся дуже непоказним (І. Франко); Командир полку, завзятий патріот піхоти, органічно не терпів "модників" (О. Гончар); Дивлячись на нього, мимоволі питаєш себе: чи можна ставитися до такого піжона серйозно? (Ю. Шовкопляс); Не звик я носити чобіт, галіфе, У моднім пишався, хоча й не стиляга (І. Муратов).