хорогва

КОРОГВА́ (КОРОГО́В) (прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, що несуть під час хресного ходу), КОРУГВА́ (КОРУГО́В) діал., ХОРУГВА́ (ХОРУГО́В) заст., ХОРО́ГВА́ заст. Прийшли попи з корогвами, Задзвонили дзвони. Поховали громадою, Як слід, по закону (Т. Шевченко); Марія, як поводарка, несла в руках, мов корогов, розкидясту гілку чорнокленини (Панас Мирний); Тільки що винесли маму на кладовище, з коругвами, з попами, по-християнськи (М. Коцюбинський); За панотцем рушила півча, а за нею значкові понесли хоругви й стяги, за якими вже посунули всі козаки (М. Старицький); Хорогви носили цариною — на врожай (Ю. Яновський).

ПРА́ПОР (полотнище, яке є емблемою країни, військової частини, організації і т. ін.), ЗНАМЕ́НО́ рідше, СТЯГ уроч., КОРОГВА́ (ХОРОГВА́) (КОРУГО́В) (ХОРУГО́В) (КОРУГВА́) (ХОРУГВА́) заст. (також військовий, бойовий); ШТАНДА́РТ перев. заст. (також прапор кавалерійської частини, царської особи або глави держави); ПРАПОРЕ́ЦЬ (на флоті, сигнальний). З своїх подертих сорочок Ми прапор в темну ніч пошили І кров'ю власною скропили (О. Олесь); Над усіма наметами воєвод попіднімали знамена та корогви (І. Нечуй-Левицький); Легенький вітрець надимав полум'яний стяг (Л. Юхвід); З Чигирина в Переяслав Богдан одбуває, З бунчуками, хоругвами Московців стрічає (дума); На головній вежі, над вартівнею, маяв на вітрі особистий червоно-жовтий штандарт короля (Н. Рибак); Йосип Максимович підняв угору червоний прапорець, подаючи сигнал (О. Донченко).