хоромина

БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм. (великий розкішний будинок; ірон. — про будинок, житло взагалі); ДОМИ́НА розм., ХОРО́МИНА рідко (великий будинок). Зупинились на головній вулиці біля будинку з написом "Ревком" (О. Довженко); Я сів на бульварі, напроти будинку, і дім вороже дивився на мене рядами чорних, холодних шибок (М. Коцюбинський); Особняк головного інженера стояв трохи осторонь єдиної вулиці селища (Ю. Шовкопляс); (Степан:) Ось як відгуляємо.. весілля, зараз комору переробимо на світлицю; і будуть у нас хороми на дві половини! (М. Кропивницький); — Ну-ну, покажіть, які тут у вас хороми, — говорила Ольга Іванівна, обходячи кімнати (Д. Ткач); Та вже ж і вибудується він!.. Він он яку домину розпочне... (Панас Мирний). — Пор. 1. буді́вля.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хоромина — хоро́мина іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. хоромина — див. дім Словник синонімів Вусика
  3. хоромина — ХОРО́МИНА, и, ж., рідко. 1. Великий будинок. Сонце ще не піднялось високо; так не то що церкви й хоромини, да й зелені сади, і все, що загледіло око в Києві, усе горіло, мов парча золототканая (П. Куліш); // Приміщення, помешкання. Словник української мови у 20 томах
  4. хоромина — -и, ж., рідко. Великий будинок. || Приміщення, помешкання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хоромина — ХОРО́МИНА, и, ж., рідко. Великий будинок. Сонце ще не піднялось високо; так не то що церкви й хоромини, да й зелені сади, і все, що загледіло око в Києві, усе горіло, мов парча золототканая (П. Куліш, Вибр., 1969, 68); // Приміщення, помешкання. Словник української мови в 11 томах
  6. хоромина — Хоромина, -ни ж. Домъ, изба. Чуб. ІІІ. 12. Въ пѣснѣ хоро́миною названъ гробъ. Треба дощок добувати, хоромину будувати, без віконець, без дверець, там спить козак молодець. Чуб. V. 881. Словник української мови Грінченка