1. Словник української мови у 20 томах

хоромина

ХОРО́МИНА, и, ж., рідко.

1. Великий будинок.

Сонце ще не піднялось високо; так не то що церкви й хоромини, да й зелені сади, і все, що загледіло око в Києві, усе горіло, мов парча золототканая (П. Куліш);

// Приміщення, помешкання.

У судовій хоромині прохолода. Филип ввійшов і сів на високий, суворий, без прикрас стілець (А. Хижняк);

У безвість лихо проліта – і в лагідній хоромині ми чуєм про старі літа у співанці чи спомині (М. Упеник).

2. перен., рідко. Домовина, труна.

Треба дощок добувати, хоромину будувати, без віконець, без дверець, там спить козак-молодець (П. Чубинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хоромина — хоро́мина іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. хоромина — див. дім Словник синонімів Вусика
  3. хоромина — -и, ж., рідко. Великий будинок. || Приміщення, помешкання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хоромина — БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  5. хоромина — ХОРО́МИНА, и, ж., рідко. Великий будинок. Сонце ще не піднялось високо; так не то що церкви й хоромини, да й зелені сади, і все, що загледіло око в Києві, усе горіло, мов парча золототканая (П. Куліш, Вибр., 1969, 68); // Приміщення, помешкання. Словник української мови в 11 томах
  6. хоромина — Хоромина, -ни ж. Домъ, изба. Чуб. ІІІ. 12. Въ пѣснѣ хоро́миною названъ гробъ. Треба дощок добувати, хоромину будувати, без віконець, без дверець, там спить козак молодець. Чуб. V. 881. Словник української мови Грінченка