хороми

ХОРО́МИ, о́мів і о́м, мн. (одн. хоро́ма, и, ж.).

1. Великий розкішний будинок.

Всередині хоро́м царя Мердаса Був гарний сад, що душу звеселяв (А. Кримський);

На високому горбу, на тому самому місці, де стояли в давнину хороми панів Базилевських, біліють обсаджені тополями будівлі комуни “Червоні квіти” (О. Гончар);

* У порівн. На хуторі зараз же на перше літо двинув [Максим] будинок, мов панські хороми (Панас Мирний);

// Велике, просторе приміщення.

Питав Рябко Зюзька: – В хоромах ти живеш, Чого ж на ретязі я, бідний, пропадаю? – Зюзько сказав: – Ти все хазяйство стережеш, Я – Паню забавляю (Л. Боровиковський);

Вутанька була зачарована красою цих світлих, високих, залитих потоками сонця хоромів. Білосніжні колони одна за одною зводяться вгору, підпирають аж десь там, як небо, зірками розмальовану стелю (О. Гончар);

// ірон. Про будинок, житло взагалі.

– Ну-ну, покажіть, які тут у вас хороми, – говорила Ольга Іванівна, обходячи кімнати (Д. Ткач).

2. діал. Сіни.

Микола заглянув до хором і в хату, та, не побачивши там матері, взяв відти порожні коновки .. і пішов по воду (О. Кобилянська);

Центральним розподільним приміщенням є сіни, які тут [на Гуцульщині] звуть хоромами (з наук. літ.).