хрупотіти

ХРУ́МАТИ (видавати хрумкіт при розжовуванні; їсти що-небудь з хрумкотом), ХРУМТІ́ТИ, ХРУ́МКАТИ розм., ХРУ́ПАТИ розм., ХРУПОТІ́ТИ підсил. розм., ХРУПОСТІ́ТИ підсил. розм. Якимаха картоплю їв, хрумав цибулиною (Є. Гуцало); У стайні хрумають коні смачне степове сіно (Панас Мирний); Поївши свіжих, добре засмажених бичків, які смачно хрумтіли на зубах, Вітя знову повернувся до батька (В. Собко); Коні лунко хрумкали овес й форкали від куряви (З. Тулуб); Кирилова конячина хрупає мляво солом'яну січку (П. Козланюк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

хрупотіти — хрупоті́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
хрупотіти — див. хрупати Словник синонімів Вусика
хрупотіти — ХРУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що, під чим, по чому і без дод., розм. Підсил. до хру́пати 1, 2. З торбиною старець йде, сивий, старенький; Лист жовтий, червоний шумить, хрупотить (А. Метлинський); Так любить .. Словник української мови у 20 томах
хрупотіти — -очу, -отиш, недок., перех. і неперех., розм. Підсил. до хрупати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
хрупотіти — Хрупоті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть і хрупості́ти, -пощу́, -пости́ш, -постя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хрупотіти — ХРУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех., розм. Підсил. до хру́пати 1, 2. З торбиною старець йде, сивий, старенький; Лист жовтий, червоний шумить, хрупотить (Укр. поети-романтики.., 1968, 147); Так любить .. Словник української мови в 11 томах
хрупотіти — Хрупотіти, -почу, -тиш гл. = хрупостіти. Чую, щось хрупотить по снігу, — підмерзло за ніч. Камен. у. Хрупотіло щось на улиці по снігу, — то він і йшов. Черк. у. Словник української мови Грінченка