хурдига

В'ЯЗНИ́ЦЯ (приміщення, де тримають в'язнів), ТЮРМА́, ТЮРЯ́ГА розм., зневажл., ТЕМНИ́ЦЯ заст., поет., ОСТРО́Г заст., Я́МА заст., КРИМІНА́Л заст., ПО́РУБ заст., КУ́НА заст., ЗАТВО́Р заст., ХУРДИ́ГА заст., розм., КОЗА́ заст. розм., КАЗЕ́НКА діал., ЦЮ́ПА діал., ФУРДИ́ГА діал. рідше; ЦЕНТРА́Л заст., ЦЕНТРА́ЛКА заст. розм. (в дорев. Росії — центральна каторжна тюрма перев. для політичних в'язнів); АРЕШТА́НТСЬКА, АРЕ́ШТ заст., БУЦЕГА́РНЯ заст. розм., КАТАЛА́ЖКА заст. розм., ТЕ́МНА заст., ХОЛО́ДНА заст., ЧО́РНА заст. (приміщення для тимчасового утримання арештованих, в'язнів). — Пане полковнику, ми вже в Варшаві. Пан Остап сидить у міській в'язниці (О. Довженко); Джерю випустили з тюрми на волю (І. Нечуй-Левицький); Беруть коваля, кують та ведуть до темниці (Н. Кобринська); (Іван:) Гаврила Куксенка в острог посадовили за те, що вкрав курку у шинкаря (М. Кропивницький); — Сидів я тоді в отсій ямі в слідстві (І. Франко); Він був головний злодій та й забив одного чоловіка в селі. Сидів уже кільканадцять літ у криміналі (Лесь Мартович); — До порубу приставити з мері або чуді, щоб ніхто не збагнув мови в'язневої (П. Загребельний); У нас, скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не саджають, а зараз — іди собі к нечистій матері! (П. Куліш); — Місяць у казенці та на цегляних ребрах спати, — тут, діду, чоловік вовком завиє (І. Франко); За віщо посадовлено до цюпи цього старого поляка, я так і не довідався (О. Досвітній); — Я з фурдиги. — Мокра і розпатлана, страшніша за всі привиди, стояла (Ольга) в хаті і просилася (Я. Качура); Розповідав.. про безсонні ночі в Миколаївському каторжному централі (О. Гончар); Петруся продержали три тижні в поліційнім арешті (І. Франко); Економ її вигнав і настрахав, що посадить у буцегарню (В. Кучер); Вони наскочили на беззбройного незаможника, який стояв на варті біля каталажки, і випустили Собченка (І. Ле); Старий гріх знову прокинувся, завів його.. в темну, а з темної на вулицю (Панас Мирний); — Соцький! — гукнув суддя. — Одведи бабу в холодну! (Л. Яновська); Узяли Чіпку п'яного, силоміць посадили в чорну (Панас Мирний).

ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм., ВІ́ХАЛО діал., ЗАВІ́ЙНИЦЯ діал., ЗАМЕТІ́ЛЬНИЦЯ діал., ЗАМЕ́ТА діал., ЗА́МЕТЬ діал., КУШПЕЛА́ діал., КУРА́ діал., МЕТІ́ЛЬ діал., ФУ́ГА діал., ФУРДЕ́ЛИЦЯ діал., ХВИ́ЖА діал., ХИ́ЗА (ОХИ́ЗА) діал., ШАРУ́ГА діал., КРУТІЯ́ рідко, СНІГОВІ́ЙНИЦЯ рідко, СНІГОКРУ́ТНИЦЯ рідко; БУРА́Н підсил. (перев. у степу); ПУРГА́ підсил. рідко (перев. у горах, тундрі і т. ін.). Крутить завірюха, сипле колючий сніг в очі (В. Петльований); Надвечір здійнялася страшна хуртовина. Увесь світ зятягло білою пеленою (І. Цюпа); Віхола втихла, було навіть тепло. Засніжена мати не нарікала на хурделицю і, здавалось, посміхалася (А. Іщук); Артем убрав голову в плечі і, як плавець у розбурхані хвилі, кинувся в снігову заметіль (А. Головко); В глибоких заметах брьохають коні, хуга замітає снігом дорогу (М. Коцюбинський); Хурделяє хуга хуртовинна, Засипає снігом очі вщерть (І. Драч); І свистить в степу завія, І зникає крутія (А. Малишко); Вітроносна зима випала, мете, в'южить, вивертається вітер, б'є сніговій (К. Гордієнко); На другий день похолодніло, завіяла ще більша сніжниця (А. Турчинська); Іноді він сумує за білими снігами свого дитинства, за стогоном лісу під час хуговію, за.. пекучими морозами (О. Сизоненко); А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна ... (М. Чернявський); Хугавиця шарпала його плащ-накидку, зірвала з голови шапку(з газети); В свистючих хурделях, в гудучій негоді До міста він мчить на коні (М. Бажан); Хурдига стояла страшенна, замело дороги (В. Земляк); Хуртеча за вікном розгулювалась, усе там гуло-стугоніло (О. Гончар); Снігу білого намисто Сипле в вікна сніговиця (П. Дорошко); Знемігся вітер, утомилося й віхало, затихло (Панас Мирний); Вночі налетіла завійниця. З гуком, свистом переносила-пересипала снігові замети (Я. Качура); Де не взявся вітер, б'є снігом під ноги — одно слово, пішла заметільниця (Г. Хоткевич); Замети замели дороги, Завії замели сліди (С. Крижанівський); Була тоді кушпела велика, — сніг так зараз слід і замете (Словник Б. Грінченка); Метіль мете, пурга снігами сіє (А. Малишко); Приходить вона (зима) в село страшною хуртовиною, приводить з собою своїх діток — хизи й охизи та тріскучі морози (Панас Мирний); — І куди він хоче їхати по такій заметі? А тут не нині, то завтра жди нової сніговійниці (І. Франко); Вітер.. підіймає Олю вгору І несе на білу гору, Де живе його сестра, Снігокрутниця кура (П. Воронько); Вовки виють в степах, буран рве землю, мете за вікном сніговицею (О. Гончар); Надворі вже третю добу реве пурга, замітає наш будинок (О. Донченко). — Пор. 1. бу́ря.