цапенятко

КОЗЕНЯ́ (маля кози), КОЗЕНЯ́ТКО зменш.-пестл., ЦАПЕНЯ́, ЦАПЕНЯ́ТКО, КОЗЯ́, КОЗЛЯ́, КОЗЛЯ́ТКО зменш.-пестл.; ЦА́ПИК, ЦАПО́К, КО́ЗЛИК (маля-самець). Один з вологих днів, які настали після лютих морозів, Білочка привела двох козенят: цапика й кізку (О. Донченко); Бігло, бігло козенятко Льодком, льодком, За ним, за ним Цапок слідком (пісня); — Одружися, Нур'ялі, — радила Шафіле.. — Чоловік подарує тобі на господарство двійко ягняток, а я цапеня і квочку з курчатами (З. Тулуб); Служив я пану шостеє літо, Дали мі, дали козлятко за то. Моє козя впало з воза (пісня); На узлісся вийшла пара козлят (В. Гжицький); Одягли ми ковзани, І у всіх біжать вони. Ох, мов козлик на льоду: — Ох! Тримайте! Упаду! (Г. Бойко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цапенятко — цапеня́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. цапенятко — ЦАПЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до цапеня́. Словник української мови у 20 томах
  3. цапенятко — -а, с. Пестл. до цапеня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цапенятко — Цапеня, -няти с. Козленокъ. Цап, пап по полю басує, з цапенятами гарцює, поти буде гарцювати, поки вовк буде спати. Ном., заг. № 30. ум. цапенятко, цапеняточко. Словник української мови Грінченка