1. Словник синонімів української мови

цвілий

ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С. Журахович); З сіней старої хати виткнулась якась примара, в полинялій плахті (С. Васильченко); В ній (у кімнаті) стояло вузьке залізне ліжко, накрите.. вигорілою австрійською шинелиною (М. Стельмах); Пенсне з цвілою оправою.

ПЛІ́СНЯВИЙ, ЦВІЛИЙ. На Петра повіяло задухою темного пліснявого кутка, в який не проникає сонячний промінь (С. Журахович); Сухарі були цвілі, припали пилом і зовсім не мали вигляду шматка хліба (С. Васильченко). — Пор. плі́сень.

ПРИЩА́ВИЙ (з прищами на шкірі), ВУГРЯ́СТИЙ, ВУГРУВА́ТИЙ, ЦВІЛИ́Й розм. Вся в гострих ліктях самочинного розростання, до сліз мучений власною заторопкуватістю прищавий підліток (О. Забужко); (Явдоха:) Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко... (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвілий — цвіли́й дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. цвілий — Пліснявий, запліснявілий, зацвілий, с. гнилий; (- очі) вицвілий; (хто) П. поприщений, прищуватий. Словник синонімів Караванського
  3. цвілий — див. зіпсований Словник синонімів Вусика
  4. цвілий — ЦВІЛИ́Й, а́, е́. 1. Укритий цвіллю; запліснявілий, зацвілий. А лежить сухар, а лежить цвілий, Що кішка не з'їла, – Оце тобі, ти, мій наймитку, Вечеря поспіла! (з думи); Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко біля цвілих стінок (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. цвілий — I цв`ілий-а, -е. Такий, що відцвів (про квітку, дерево тощо). II цвіл`ий-а, -е. 1》 Укритий цвіллю. 2》 Який втратив первісний природний колір, вицвів. 3》 перен., розм. Укритий прищами, миршавий (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цвілий — ЦВІЛИ́Й, а́, е́. 1. Укритий цвіллю. А лежить сухар, а лежить цвілий, Що кішка не з’їла,— Оце тобі, ти, мій наймитку, Вечеря поспіла! (Укр.. думи.., 1955, 283); Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко біля цвілих стінок (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. цвілий — Цвілий, -а, -е Заплѣснѣвшій, гнилой. І пом'янули свого чумаченька хоч цвілими сухарями. Чуб. V. 1048. Цвіле сіно. ум. цвіленький. А тим вони його поминали, що у себе мали: цвіленькими, сухенькими військовими сухарцями. АД. І. 255. Словник української мови Грінченка