цидула

ЗАПИ́СКА (аркуш паперу, на якому що-небудь написано; коротенький лист), ПИСУ́ЛЬКА розм., ЦИДУ́ЛКА розм., ЦИДУ́ЛА розм., КВИТ заст. Я залишив на столі Христолобенку записку, що, мовляв, приїхала моя мама, то нехай пригощається гостинцями (Є. Гуцало); Він подав ту писульку Левкові і, ставши збоку, чекав, що скаже отаман (І. Цюпа); — Так я вас уже прошу: черкніть йому цидулу, будьте ласкаві (І. Рябокляч); — Коли хоч, я напишу до його квит, дам тобі до рук, і він тебе прийме (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цидула — циду́ла іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. цидула — ЦИДУ́ЛА, и, ж., розм. Те саме, що циду́лка. [Мартіан (читає):] “Я жду тебе у кожну пору дня чи навіть ночі. Ти будеш як в раю. Цілую міцно тебе – так , як я люблю”.. Словник української мови у 20 томах
  3. цидула — Документ, запис Словник застарілих та маловживаних слів
  4. цидула — -и, ж., розм. Те саме, що цидулка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цидула — ЦИДУ́ЛА, и, ж., розм. Те саме, що циду́лка. [Мартіан (читає):] «Я жду тебе у кожну пору дня чи навіть ночі. Ти будеш як в раю. Цілую міцно тебе — так, як люблю».. Цидула гречненько зложена й не без вогню (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах