цямкати
ПЛЯ́МКАТИ (видавати звуки губами перев. під час їди), ЖВА́КАТИ, ЧА́ВКАТИ розм., ЧВЯ́КАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ГА́МКАТИ розм., ЦЯ́МКАТИ розм., ТЕ́ВКАТИ діал. Захар плямкав та чвякав, жуючи забруднену його пальцями паляницю (А. Кримський); Сагайда їсть, голосно жвакаючи, захлинаючись (В. Козаченко); Запустили (діти) в юшку свої рученята, витягли по гарячій галушці, засичали, захукали й стали жувати, цмокати (Панас Мирний); Він смачно чмокав губами, ковтав жадібно слину (Ю. Збанацький); Велів (купець) націдити собі ківш меду, випивав, смачно гамкав (П. Загребельний); Хропуть шаблі, і ядра захропли. Хропе і втома, цямкає губами (М. Вінграновський); Як прихопився чоловік до борщу, як узяв тевкати, як коли добрий кінь із вагою під гору вдирає (Лесь Мартович).
Значення в інших словниках
- цямкати — ця́мкати: чавкать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- цямкати — див. плямкати Словник синонімів Вусика
- цямкати — ця́мкати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- цямкати — ЦЯ́МКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що пля́мкати. Панотець їв, їв і нараз перестав. Витріщив очі й цямкав губами. – Гм, не можу їсти, – говорив ніби до себе (Л. Мартович); // зневажл. Говорити, плямкаючи губами. – Позбирав людей і цямкає, сміття!... Словник української мови у 20 томах
- цямкати — ця́мкати плямкати під час їди (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- цямкати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що плямкати. || зневажл. Говорити, плямкаючи губами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цямкати — ЦЯ́МКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що пля́мкати. Панотець їв, їв і нараз перестав. Витріщив очі й цямкав губами. — Гм, не можу їсти, — говорив ніби до себе (Март., Тв., 1954, 432); // зневажл. Говорити, плямкаючи губами. Словник української мови в 11 томах
- цямкати — Цямкати, -каю, -єш гл. Чавкать, чмокать (при ѣдѣ). Вх. Зн. 79. Словник української мови Грінченка