1. Словник синонімів української мови

цілувальник

ШИНКА́Р (господар шинку), КОРЧМА́Р (КОРШМА́Р), ОРАНДА́Р (ОРЕНДА́Р) заст., ЦІЛУВА́ЛЬНИК заст., МОНОПО́ЛЬНИК заст. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський); Коли корчмар, завозившися коло стола Срібнарчуків, не так борзо підбіг, Марусяк рвонув його за бороду (Г. Хоткевич); Наїхали пани Та ще орандарі Воли й вози забирать... (пісня); Місцевий орендар набив повну комору заставами (Н. Кобринська); Кине (дяк гроші) на стіл перед запливлим салом цілувальником (Н. Рибак); (Вареник:) Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! Піди до монопольщика — чи зарятує? (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цілувальник — цілува́льник іменник чоловічого роду, істота виборна урядова особа в Росії XV – початку XVIII ст., яка збирала податки й виконувала ряд судових і поліцейських обов'язків; шинкар — арх. іст. Орфографічний словник української мови
  2. цілувальник — ЦІЛУВА́ЛЬНИК, а, ч. 1. іст. Виборна урядова особа в Російській державі XV – початку XVIII ст., яка збирала податки й виконувала ряд судових і поліцейських обов'язків. 2. заст. Шинкар. Словник української мови у 20 томах
  3. цілувальник — -а, ч. 1》 іст. Виборна урядова особа в Російській державі 15 – початку 18 ст., яка збирала податки й виконувала ряд судових і поліцейських обов'язків. 2》 заст. Шинкар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цілувальник — ЦІЛУВА́ЛЬНИК, а, ч. 1. іст. Виборна урядова особа в Російській державі XV — початку XVIII ст., яка збирала податки й виконувала ряд судових і поліцейських обов’язків. 2. заст. Шинкар. Словник української мови в 11 томах