чапіти

ЧЕКА́ТИ (перебувати де-небудь, щоб зустрітися з кимсь; розраховувати на появу когось, чогось; сподіватися на слушний момент тощо), ЖДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИСЯ, ОЧІ́КУВАТИ, СПОДІВА́ТИСЯ кого, чого, ЧЕКА́ТИСЯ розм., ТРИВА́ТИ заст.; НАДЖИДА́ТИ розм., ПІДЖИДА́ТИ розм., ЗАЖИДА́ТИ розм. (не дуже довго); ВИЧІ́КУВАТИ, ВИГЛЯДА́ТИ, ВИЖИДА́ТИ (терпляче когось, щось; слушного моменту); ЧАТУВА́ТИ, ЧИГА́ТИ розм., ЧАПІ́ТИ (ЧИПІ́ТИ) діал. (перев. вибираючи зручний момент для чогось); ПІДСТЕРІГА́ТИ розм. (затаївшись); ПАНТРУВА́ТИ розм. (виглядаючи когось). — Док.: почека́ти, дочека́тися, дочека́ти рідко діжда́ти, надіждати, діжда́тися, підіжда́ти, зажда́ти, ви́чекати, ви́ждати, підстерегти́. — А вас військовий якийсь чекає, — відчинивши Діденкові двері, попередила покоївка Даша (А. Головко); Я чекаю на тебе при каганці і співаю (В. Стефаник); Біля дверей стоять два чоловіки, чекають, щоб їм відчинили (О. Стороженко); Знадвору долетів гудок автомобіля. Шоферові, очевидно, надокучило ждати (О. Донченко); Третій день у дворі дожидали пана і ніяк не діждалися (Панас Мирний); Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (І. Котляревський); Велика черга людей очікувала під заводськими ворітьми в надії одержати роботу (І. Цюпа); Одного вечора Олександра сподівалась Василя (М. Коцюбинський); У хаті підбілювали.. чекалося на гостя (В. Стефаник); — Треба тобі, Катре, ще потривати.., — каже Маруся. — Вже не сила моя тривати (Марко Вовчок); Двоє хлопців кожен раз родинно наджидали дівчину, тягнули її за руки, допомагаючи бігти (І. Ле); — Я до самого вечора його на цьому березі піджидав, усе думав, дожене (О. Гончар); На другий день увечері Чайчиха біля воріт зажидає. Вибігла дочка, вона її за руку: — Куди йдеш? Вернись! (Марко Вовчок); Василько вичікував, коли розійдуться робітники (А. Турчинська); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах); — Я терпеливо ждатиму на тебе, вижидатиму тебе, як сходу сонця (І. Франко); Зоня завжди мала когось, хто коло неї упадав.., проводив з лекцій додому, чатував на неї, як ішли до школи (Ірина Вільде); Йому раптом здалося, що на нього хтось, притаївшись, чигає (Ю. Збанацький); — А якби мене доконечне було треба, то через двері заклич. Лиш якби я не виходила, то ти не чипи під дверима й не зазирай, але берися сама до роботи (Лесь Мартович); Прохор вертався з корчми, підстерегли його, напались і.. побили (І. Нечуй-Левицький); Тимофій пантрує під стовпом, коли кум ітиме із лісничим до корчми (Марко Черемшина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чапіти — Ча́піти, чи́піти: Чапі́ти: — знітитися, сидіти скорчившись [21] — знітитися, сидіти скорчившись, безнадійно чекати [3] — непорушно сидіти, стояти на одному місці [9] — сидіти зігнувшись [18;51;III] — сидіти навпочіпки [4] — сидіти навпочіпки... Словник з творів Івана Франка
  2. чапіти — ЧАПІ́ТИ, і́ю, і́єш і плю́, пи́ш, недок., діал. 1. Непорушно сидіти, стояти на одному місці. Цілими днями, від ранньої весни аж поки не настануть осінні холоди, він чапить було над своєю дучкою та водить своїм обмащеним квачем по поверхні брудної води... Словник української мови у 20 томах
  3. чапіти — чапі́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  4. чапіти — -пію, -пієш і -плю, -пиш, недок., діал. 1》 Непорушно сидіти, стояти на одному місці. 2》 Стояти, очікуючи зручного моменту для нападу; чатувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чапіти — ЧАПІ́ТИ, пі́ю, пі́єш і плю́, пи́ш, недок., діал. 1. Непорушно сидіти, стояти на одному місці. Цілими днями, від ранньої весни аж поки не настануть осінні холоди... Словник української мови в 11 томах
  6. чапіти — Чапіти, -пію, -єш гл. Плохо дѣлаться? Пити вмів, а робота в його чапіє. Ком. Пр. № 883. Словник української мови Грінченка