1. Словник української мови в 11 томах

чапіти

ЧАПІ́ТИ, пі́ю, пі́єш і плю́, пи́ш, недок., діал.

1. Непорушно сидіти, стояти на одному місці.

Цілими днями, від ранньої весни аж поки не настануть осінні холоди, він чапить було над своєю дучкою та водить своїм обмащеним квачем по поверхні брудної води, якою вона заповнена (Фр., VIII, 1952, 351);

Трактори, машини, комбайни, намотавши на колеса десятки тонн густої, як смола, багнюки, забризкані, чорні, мокрі, чапіли по степу, провонюючи повітря бензиновим смородом (Тют., Вир, 1964, 459).

2. Стояти, вичікуючи зручний момент для нападу; чатувати.

*Образно. [Предслава:] Князь спить, не знає, що довкола нього Чатує зрада, що, мов дикий звір, Чапить уже, щоб скочити з криївки (Фр., IX, 1952, 291).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чапіти — Ча́піти, чи́піти: Чапі́ти: — знітитися, сидіти скорчившись [21] — знітитися, сидіти скорчившись, безнадійно чекати [3] — непорушно сидіти, стояти на одному місці [9] — сидіти зігнувшись [18;51;III] — сидіти навпочіпки [4] — сидіти навпочіпки... Словник з творів Івана Франка
  2. чапіти — ЧАПІ́ТИ, і́ю, і́єш і плю́, пи́ш, недок., діал. 1. Непорушно сидіти, стояти на одному місці. Цілими днями, від ранньої весни аж поки не настануть осінні холоди, він чапить було над своєю дучкою та водить своїм обмащеним квачем по поверхні брудної води... Словник української мови у 20 томах
  3. чапіти — чапі́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  4. чапіти — -пію, -пієш і -плю, -пиш, недок., діал. 1》 Непорушно сидіти, стояти на одному місці. 2》 Стояти, очікуючи зручного моменту для нападу; чатувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чапіти — ЧЕКА́ТИ (перебувати де-небудь, щоб зустрітися з кимсь; розраховувати на появу когось, чогось; сподіватися на слушний момент тощо), ЖДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИСЯ, ОЧІ́КУВАТИ, СПОДІВА́ТИСЯ кого, чого, ЧЕКА́ТИСЯ розм., ТРИВА́ТИ заст.; НАДЖИДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. чапіти — Чапіти, -пію, -єш гл. Плохо дѣлаться? Пити вмів, а робота в його чапіє. Ком. Пр. № 883. Словник української мови Грінченка