четиння
ХВО́Я збірн. (голчасте або лускоподібне листя сосни, ялини, модрини і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ, ШПИЛЬКИ́, ГОЛКИ́, ЧЕ́ТИНА діал., ЧЕ́ТИННЯ діал., ФО́Я діал.; ГОЛЬНИ́К діал. (опале). Високі сосни п'ялись до неба, стовбури їхні світилися засохлою живицею, і повітря пахло хвоєю (Є. Гуцало); З ялин осипалася глиця (І. Муратов); Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (С. Чорнобривець); Ні початку зелені, ні краю... Кримські сосни голками дзвенять (Г. Бойко); Навколо попід стінкою колиби лежала четина, на якій спали робітники (А. Турчинська); На верху накладемо четиння, щоби вітер не провівав та щоби поломінь не вибух (І. Франко); Все сухе. І стовбури дерев, і віками сипана на землю фоя, і низенькі віти (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- четиння — Чети́ння: — глиця, хвоя [14] — хвоя, глиця; [I] Словник з творів Івана Франка
- четиння — ЧЕ́ТИ́ННЯ, я, с., збірн., діал. Те саме, що че́ти́на. Я пообтикав добре купу четинням, позабивав шпари, закурив люльку та й лежу собі під яличкою (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- четиння — чети́ння іменник середнього роду глиця, хвоя діал. Орфографічний словник української мови
- четиння — -я, с., збірн., діал. Те саме, що четина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- четиння — ЧЕТИ́ННЯ, я, с., збірн., діал. Те саме, що чети́на. Я пообтикав добре купу четинням, позабивав шпари, закурив люльку та й лежу собі під яличкою (Фр., І, 1955, 54). Словник української мови в 11 томах