чоловічина
ЧОЛОВІ́К (особа чоловічої статі), ЧОЛОВІ́ЧИНА розм., ЧОЛОВ'ЯГА розм., МУЖЧИ́НА розм., ДЯ́ДЬКО розм., ДЯ́ДЯ розм., ДЯ́ДЬО розм., МУЖИ́К заст., ХЛОП діал., БАДІ́КА діал. Вози, кінні і піші, чоловіки й жінки — спинились і збились в купу (М. Коцюбинський); А якийсь такий огрядненький чоловічина питає: — Чого ви дивитесь? (Остап Вишня); Проти неї спиною до сходів переступає з ноги на ногу широкоплечий чолов'яга (Ю. Шовкопляс); (Мордовець (крізь шибку вдивляючись):) Якийсь мужчина, а хто — не розберу (П. Тичина); На алеї парку з'явився гладкий вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Л. Дмитерко); І жінки, і мужики, і мала дітвора, та що то! і старі повиповзали з хат дивитись на таку прояву (Г. Квітка-Основ'яненко); Івась пустився йти, але Сафат, великий, кремезний хлоп, стримав його (Лесь Мартович); За візком ступає повільно високий бадіка (П. Козланюк).
Значення в інших словниках
- чоловічина — див. людина Словник синонімів Вусика
- чоловічина — ЧОЛОВІ́ЧИНА¹, и, ч., розм. Те саме, що чолові́к. Чоловічина він непоказний собою – скидається весь на велику мурашку, поперев'язувану горбками (П. Козланюк); Дідові подобалось, як жінка схарактеризувала його ворога. Словник української мови у 20 томах
- чоловічина — чолові́чина 1 іменник чоловічого роду, істота чоловік розм. чолові́чина 2 іменник жіночого роду м'ясо людини розм. Орфографічний словник української мови
- чоловічина — I -и, ч., розм. Те саме, що чоловік. II -и, ж., розм. М'ясо людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чоловічина — Чолові́чина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чоловічина — ЧОЛОВІ́ЧИНА¹, и, ч„ розм. Те саме, що чолові́к. Чоловічина він непоказний собою — скидається весь на велику мурашку, поперев’язувану горбками (Козл., Ю. Крук, 1957, 107); Дідові подобалось, як жінка схарактеризувала його ворога. Словник української мови в 11 томах
- чоловічина — Чоловічина, -ни м. Человѣкъ. Чоловічина! одна душа в чоботі, друга в животі, а третя по світу. Ном. № 2970. Словник української мови Грінченка