1. Словник синонімів української мови

чортиха

ЧОРТИ́ЦЯ розм. (злий дух; метка, смілива, лукава жінка тощо), ЧОРТИ́ХА розм., БІСИ́ЦЯ розм., ДИЯВОЛКА розм., ДИЯВОЛИ́ЦЯ розм. Спом'янув тут бідний дідич Чорта та чортицю, Плюнув з лиха, сів на бричку: — Рушай за границю! (С. Руданський); Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді, і мені вслід часто лунає чоловіче: — От чортиця, вміє ж ходити! (П. Загребельний); Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки — і хитра бісиця встигла обміняти її (материну) дитину на бісеня (М. Коцюбинський); Воно, звісно, Лукія не дияволиця, такого не сказати, але нечистий, напевне, її каламутить... (О. Донченко); — А ти що тут робиш, дияволице? — Три гайдуки схопили її (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чортиха — ЧОРТИ́ХА, и, дав. і місц. сі, ж., розм. Те саме, що чорти́ця. За довгими столами, скатертями понакриваними, сидять чорти з чортихами, попарувавшись (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
  2. чортиха — чорти́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. чортиха — -и, ж., розм. Те саме, що чортиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чортиха — Чорти́ха, -хи, -сі; -ти́хи, -ти́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чортиха — ЧОРТИ́ХА, и, ж., розм. Те саме, що чорти́ця. За довгими столами, скатертями понакриваними, сидять чорти з чортихами, попарувавшись (Кв.-Осн., II, 1956, 241). Словник української мови в 11 томах
  6. чортиха — Чортиха, -хи ж. = чортиця. Покликала чортиха бабу до дитини. Чуб. II. 361. Словник української мови Грінченка