1. Словник української мови у 20 томах

чортиха

ЧОРТИ́ХА, и, дав. і місц. сі, ж., розм.

Те саме, що чорти́ця.

За довгими столами, скатертями понакриваними, сидять чорти з чортихами, попарувавшись (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чортиха — чорти́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. чортиха — -и, ж., розм. Те саме, що чортиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чортиха — ЧОРТИ́ЦЯ розм. (злий дух; метка, смілива, лукава жінка тощо), ЧОРТИ́ХА розм., БІСИ́ЦЯ розм., ДИЯВОЛКА розм., ДИЯВОЛИ́ЦЯ розм. Спом'янув тут бідний дідич Чорта та чортицю, Плюнув з лиха, сів на бричку: — Рушай за границю! (С. Словник синонімів української мови
  4. чортиха — Чорти́ха, -хи, -сі; -ти́хи, -ти́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чортиха — ЧОРТИ́ХА, и, ж., розм. Те саме, що чорти́ця. За довгими столами, скатертями понакриваними, сидять чорти з чортихами, попарувавшись (Кв.-Осн., II, 1956, 241). Словник української мови в 11 томах
  6. чортиха — Чортиха, -хи ж. = чортиця. Покликала чортиха бабу до дитини. Чуб. II. 361. Словник української мови Грінченка