чумакувати
ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИ заст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИ діал., ПАЛЯНДРУВА́ТИ діал.; ЧУМАКУВА́ТИ розм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки). — Треба подорожувати, — говорить згодом Дмитро Гордійович. — Не сидіть на місці, не обростайте мохом (Є. Гуцало); Нам не тісно у рідній країні, Нам не треба в чужу мандрувать (Леся Українка); Мене хотіли люди й женити з якоюсь багатою молодою вдовицею.. Одначе я, замість взяти її, намовив її поєднатися з товаришкою. Це вдалося мені, і тепер вояжують обидві, вдоволені, по світу (О. Кобилянська); Кидай, дівчино, свою долину, Вандруй зо мною на Україну (пісня); — Прийшлося самому, голому й голодному, паляндрувати (І. Франко); Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим. Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Марко Вовчок).
Значення в інших словниках
- чумакувати — ЧУМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Займатися чумацтвом (у 2 знач.), бути чумаком. Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим. Не хотів ані дружитись, ані дома жити – чумакував (Марко Вовчок); Вони ще кріпаками тоді були, але їм жилося трохи краще... Словник української мови у 20 томах
- чумакувати — чумакува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- чумакувати — -ую, -уєш, недок. Займатися чумацтвом (у 2 знач.), бути чумаком. || перен. Бувати в тривалих від'їздах, довгий час подорожувати з чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чумакувати — Чумакува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чумакувати — ЧУМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Займатися чумацтвом (у 2 знач.), бути чумаком. Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим. Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Вовчок, І, 1955, 40); Вони ще кріпаками тоді були... Словник української мови в 11 томах
- чумакувати — Чумакува́ти, -ку́ю, -єш гл. Заниматься чумачествомъ. МВ. ІІ. 75. Рудч. Чп. 149. Куплю собі сірі воли, чумакувать буду. н. п. Словник української мови Грінченка