шалений

БЕЗУ́МНИЙ (який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., МАЯЧНИ́Й підсил., МАЯЧЛИ́ВИЙ підсил. рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. А я теж мучився, дивлячись на нього. Я робив усе, що тільки міг, аби відводити його від такої надсильної безумної праці (Г. Хоткевич); Але не для чаю й печива збирається вже третій вечір молодь, не для пустих розмов чи гульбища безрозсудного (П. Колесник); — Софочка пише, що її жених подав до Академії наук божевільний план: добратися до землі Банета на шлюпках. Це ж самогубство (М. Стельмах); План Марусяка був дійсно шалений, побудований скоріше на психології, як на рахунку (Г. Хоткевич); Піди тільки проти їх (людей), зроби що таке, що не в'яжеться з їх навіженими звичаями, так і загукають: не можна! не годиться! (Панас Мирний). — Пор. 1. безглу́здий.

БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ (який має психічний розлад, психічно хворий), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., НАВІСНИ́Й підсил. розм., ОГЛАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм., рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил. розм., рідше, БІСНУВА́ТИЙ заст., ЮРОДИ́ВИЙ розм., ПОМІ́ШАНИЙ рідко. Зійшов з помосту божевільний Лір (М. Рильський); Дитя, убите катом на порозі, безумна мати, схилена в знемозі (С. Голованівський); — Коли звичайнісінька людина зі здоровою психікою товаришує чи часто спілкується з ненормальною людиною, то вона ніби переймає дещо від її хвороби, від її відхилення (Є. Гуцало); Михайло знав такого — причинного Андрія, який ходив по селах (М. Томчаній); — Пан буде мені писати, чи здоровий твій чоловік! Мабуть, ти п'яна або зроду така навіжена (Марко Вовчок); То близнята народились, А навісна мати Регочеться, що Йванами Обох буде звати! (Т. Шевченко); З яких країн сюди прийшла Бандитів зграя оглашенна (Л. Забашта); Чи не дурна я, чи не скажена? — думаю. — Що він накоїв? Чи половини б мене не стало, якби поцілував?.. (Панас Мирний); (Ройс:) Хитруєш ти, сенаторе. Боїшся Сказати в вічі: що так стурбувало Святий синкліт: Ройс грошей не дає? І ви його за це оголосили Шаленим? (І. Муратов); Отець Сидір розповідав притчі про те, як вселявся біс у грішників і вони робилися біснуватими (О. Донченко); — Добре, — сказав старий, — я бачу, що з тобою нічого не зробиш, ти якийсь святий чи, може, трохи юродивий (В. Собко). — Пор. 1. безтя́мний, 1. дурни́й.

БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (осудливо про людину, думки, слова, вчинки якої оцінюються як ненормальні), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БЕЗУ́МНИЙ, БЕЗУ́МЕЦЬ, ШАЛЕ́НЕЦЬ розм., НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм., ШИЗОФРЕ́НІК розм., БІСНУВА́ТИЙ підсил., НАВІ́ЖЕНИЙ підсил., НАВІСНИ́Й підсил., ОГЛАШЕ́ННИЙ підсил., СКАЖЕ́НИЙ підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., ЦАПЛЕ́НИЙ підсил., рідше, БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ рідко, ПОМІ́ШАНИЙ рідко, ОЧМАНА́ (ЧМАНА́) підсил. рідко, ВАРІЯ́Т діал. — Куди ти? Божевільний! Стій! Вернись! (Леся Українка); (Широко замахнувши, кидає (Тірца) арфу далеко в Іордан). (Співець:) Безумна! Біснувата! Що ти робиш? (Леся Українка); В цю останню хвилину так несподівано і невчасно з'явилася думка: "Зупинися, безумцю! На кого руку підіймаєш? (А. Шиян); — Ну, ось візьміть, тату, і мене на дибу, скарайте палею, бо я теж прошу за Мартинка! — Шаленець, хлопчисько... — ледве вимовив збентежений батько (І. Ле); "Причинний!" — говорили ви й тоді, Коли я в грошах не знавав принади І через сни, таємні, золоті, Я рвався геть од теплої посади (А. Кримський); Розбещений психопат, ошалілий рабовласник, хтивий кровожер, самозакоханий маніяк, незнаний досі виродок — ось риси гітлерівця (К. Гордієнко); — Як ти з ним вживаєшся, з тим Сергієм Танченком! Він же псих. В нього... манія справедливості! (О. Гончар); — Навіжена, безглузда, непоміркована, схаменись! — говорив Клим, приступаючи до Лукини (І. Нечуй-Левицький); — Я не піду, мамо, — говорила дівчина, — я його не люблю. — Навісна! — скрикнула стара. — Що ти говориш мені? (Марко Вовчок); — Яке тобі діло, оглашенний, до тих, що бастують?! Ти їм дітей будеш хрестити, чи як? (М. Стельмах); З-під рук у батька вхопила (дочка) його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати.. вії. — Скажена! — Він відняв ножиці, дав запотиличника (О. Гончар); Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті: "Шалений! Що зробив ти із своїм життям?" (М. Рильський); Погана справа! Лихий поніс його туди, до тих божевільців. Чи не краще то було піти "на вінт" до сусіда? Ат!.. (М. Коцюбинський); Боже мій, Хомутовников!! Ще, здається, ніколи не показувався він такою очманою, як тепер! (Олена Пчілка); — Я не піду більше на таку роботу.. В мене рука тремтить, я не можу... — Не говори дурниць, варіяте! (М. Ю. Тарновський). — Пор. 1. ду́рень.

БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.; КИПУ́ЧИЙ (який піниться, шумує); ВИРУ́ЮЧИЙ, НУРТУ́ЮЧИЙ, КЛЕКІТЛИ́ВИЙ (КЛЕКОТЛИ́ВИЙ), КЛЕКІТНИ́Й рідше (про воду — яка вирує, клекоче). Прекрасний Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий, та Куру, І Волгу повноводу (М. Рильський); Швиряли хвилі бурні На всі краї... Вставали думи журні Нудьги — змії (П. Грабовський); Ти (зоря) се була, що вставала вогнем опівночі, Шлях прокладала ясний через темне, бурливеє море (Леся Українка); Буремні вали підхопили Галери і кинули в море (М. Нагнибіда); Сильне море! Зберися на силі!.. Розжени свої буйнії хвилі (Леся Українка); Синіло марево хребтів, як хвилі збуреної річки (Д. Луценко); "Сибіряк" стрімголов злітав на гребені вируючих бурунів, заривався в клекочучу безодню розбурханого моря (О. Донченко); Вона вже бачила його десь на океанських просторах, серед апаратури в радіорубці, серед розбушованих хвиль, що б'ють аж на верхні палуби, бризками стріляють в ілюмінатор (О. Гончар); Катунь гримуча, все тобі замало розгону, волі: на твоїй путі, що повставало, то покірно впало, скорилося збунтованій воді (І. Гончаренко); Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (І. Нечуй-Левицький); — Вперед! Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш (П. Загребельний). — Пор. 1. бу́ряний, 1. шале́ний.

БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал. (який досяг великої інтенсивності, сили в своєму вияві); НАВА́ЛЬНИЙ (швидкий і напружений). За вікном надворі бурхлива негода зимова (І. Ле); Буйний вітер; Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (В. Собко); Над донецькими степами.. мела розгульна віхола (В. Собко); Розбурханий вітер по полю гуляє, лозини та квіти додолу схиляє (Н. Забіла); Тисячі їх зникало в ті дні, серед гуркоту фронтів, серед розбушованих пожеж (О. Гончар); Ми бачимо серед пітьми свій шлях; Нехай гроза, хай вітри розбуялі (М. Рильський); Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (М. Стельмах); Безугавні хвилі заливали човни. Старі козаки зле кепкували з розгнузданої стихії (С. Добровольський); Після навального дощу.. під ногами розбризкувалася розквашена земля (І. Ле). — Пор. 1. шале́ний.

ВЕЛИ́КИЙ (який перевищує інші подібні за ступенем або силою вияву), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ДУ́ЖИЙ, ЗНАЧНИ́Й, НЕАБИ́ЯКИЙ, ДО́БРИЙ, ВАЖКИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ПРЕВЕЛИ́КИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил., ГРАНДІО́ЗНИЙ підсил., ТИТАНІ́ЧНИЙ підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., МАСШТА́БНИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙ рідше, підсил., ГОМЕРИ́ЧНИЙ рідко, НЕСОСВІТЕ́ННИЙ розм. підсил. Всі підняли великий крик (І. Котляревський); Спека була чимала (Леся Українка); Далеко в зеленому степу лунає дужий баритон вівчара (І. Нечуй-Левицький); В голові гуло. А в усьому тілі відчувалася важка, незвична втома (В. Козаченко); Скинення царя і самодержавства ми.. зустріли з величезною стихійною радістю (О. Довженко); Владна зламати вона (Кіпріда) велетенську потугу героїв (М. Зеров); Тепер прийняла вона Оксану з превеликою радістю (Л. Яновська); З-під гарби чулося могутнє хропіння (Григорій Тютюнник); Силою колосального напруження я вихоплюю свого револьвера і починаю цілитись (П. Колесник); І всі ці великі нещастя (голод, неосвіченість, тиранія тощо в дореволюційній Росії) величезні, колосальні, грандіозні (Леся Українка); Титанічна працездатність людини; Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); У ньому (романі Тихого "Рахунок за сонце") нема масштабного зображення подій (з журналу); На той несвітський крик миттю прибігли слуги баронеси (Леся Українка); На.. слова Божка зала вибухає гомеричним реготом (Т. Масенко); В несосвітеннім сум'ятті Вперед ми рвались без ваги (переклад М. Лукаша). — Пор. 1. винятко́вий, 1. надзвича́йний, 1. необме́жений, 1. необме́жений, несказа́нний.

ВИПАДКО́ВИЙ (який буває або трапляється іноді, непостійно, час від часу), ПРИНАГІ́ДНИЙ, НЕПОСТІ́ЙНИЙ, ОКАЗІОНА́ЛЬНИЙ книжн.; ШАЛЕ́НИЙ розм. (про кулю, снаряд і т. ін. — який випадково залетів куди-небудь, влучив у кого-, що-небудь). Врешті йому набридла випадкова робота, і він пішов молотити хліб (С. Добровольський); Для того, щоб уявити в різних обставинах саме дану людину,.. потрібні не принагідні, а цілеспрямовані спостереження над людиною (з журналу); Непостійний клієнт; Оказіональними для сучасної української літературної мови є активні дієприкметники минулого часу з суфіксом -ш (з посібника); Іноді козенятко мчало швидше й висувалось головою з-за неї; тоді тринога, безсила мати напружувала всі свої сили, щоб бігти врівень з козеням, щоб яка шалена куля не влучила в нього (О. Досвітній).

ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм.; ТРІСКУ́ЧИЙ, СКРИПУ́ЧИЙ розм. (про мороз). Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (І. Франко); Раз після довгої лютої спеки почалася страшна буря (казка); Тривали нестерпні холоди (І. Ле); Надворі була страшна спека (І. Нечуй-Левицький); А зав'юга на порозі, Холоди пішли страшні (Д. Білоус); Мороз був скажений (Й. Багмут); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка); Несамовиті вітри закручували туман у тугі чорні спіралі (В. Собко); То земля парує під промінням нещадного сонця (Ю. Збанацький); Безпощадне сонце ворогує з землею (О. Довженко); Над кораблем похмура тінь від хмарки і нещадний рясний дощ (О. Левада); Шалений вітер ламав дерева, зривав дахи (М. Трублаїні); Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); Під злу завірюху Навальний вітрище Руйнує, ламає поміж деревами Лиш ті, що найвищі (А. Кримський); Я все тут.. люблю У всяку пору. І травень розквітлий.., І січень, коли завірюха злюща (П. Дорошко); Лине синове слово живе про бої, про жорстокі морози, про хрещення його бойове... (В. Сосюра); Гримить-гуде за тучами, Ллє зливою злостивою Над матір'ю над сивою (М. Рильський); Гуде, висвистує оскаженілий вітер (А. Хижняк); Від пекельної спеки люди мусили ховатись до своїх саманових темних халупок (О. Досвітній); У канцелярії панував пекельний холод (І. Франко); Від нестямної спеки ви зневіряєтесь на свої очі (Панас Мирний); Немилосердне степове сонце щоліта випивало з річки половину води (М. Іщенко); Осатанілий вітер розхитував бурову (І. Цюпа); Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Я. Гримайло); Скалочками виблискує на подвір'ї скрипучий мороз (І. Микитенко). — Пор. 1. несте́рпний, 1. си́льний.

НЕСАМОВИ́ТИЙ (який перебуває в стані сильного душевного потрясіння, збудження, не здатний контролювати свої вчинки, дії); ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙ розм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙ розм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); СКАЖЕ́НИЙ розм., ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм. (від роздратування, гніву і т. ін.). Шевченко, несамовитий від страшного потрясіння, не зважав на вітер (О. Ільченко); Вам чути, як здаля лунає Той рев шалених вояків — Іде, іде проклята зграя, Щоб ваших нищити синів (М. Вороний); Кинувся тікати (Марко), але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба (І. Микитенко); Коли оскаженілий міщанин йде проти нас, тим самим він засуджує себе на нещадну кару (В. Еллан). — Пор. 1. безтя́мний, 1. лю́тий, очмані́лий.

НЕСАМОВИ́ТИЙ (який виражає стан сильного душевного потрясіння або нагадує такий стан), ДИ́КИЙ розм.; ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙ розм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙ розм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІЖЕ́НИЙ, НАВІСНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ підсил. розм. (від роздратування, гніву і т. ін.); НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙ розм., ПЕРЕРАЖА́ЮЧИЙ діал., ПЕРЕРА́ЗЛИВИЙ діал. (про крик болю, відчаю тощо). Сього панич не сподівався, несамовитий вид Софіїн злякав його, і він миттю зник (Леся Українка); Сперанський дивився кудись убік диким, безтямним поглядом і ледве чутно стогнав (О. Гончар); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський); Багрич відчуває, як недобра, навіжена лють насувається на нього (Л. Дмитерко); Панщина пропала й сліду не покинула. ..То був послідок навісного лютування Потоцького, Лаша, Вишневецького та інших польських панів і українських панів-перевертнів (І. Нечуй-Левицький); — Віват! віват шляхті!.. — загаласу-вала шляхта якимись скаженими голосами (І. Нечуй-Левицький); Зеленуваті очі Гната зробилися оскаженілими (Григорій Тютюнник); Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Б. Грінченко); Знадвору вривається несвітський галас (Леся Українка). — Пор. 2. безтя́мний.

СИ́ЛЬНИЙ (про почуття, враження і т. ін. — який досяг значного ступеня або виявляється з великою силою), ВЕЛИ́КИЙ, ГЛИБО́КИЙ, ГО́СТРИЙ (про тугу, гнів тощо, а також із сл. інтерес, цікавість); БЕЗМЕ́ЖНИЙ, БЕЗМІ́РНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ розм.), НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, БЕЗДО́ННИЙ поет., БЕЗТЯ́МНИЙ підсил., НЕСТЯ́МНИЙ підсил., БЕЗУ́МНИЙ підсил., ЛЮ́ТИЙ підсил., НЕСАМОВИ́ТИЙ підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., СТРАШНИ́Й підсил. розм., СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм. рідше, СТРАХІТЛИ́ВИЙ підсил. розм., СТРАХІ́ТНИЙ підсил. розм., СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ (про якесь почуття). Мені раптово стало соромно, що я не маю такого сильного почуття до неї (Є. Гуцало); Велике, фатальне кохання — це самум (Леся Українка); Великий гнів і велика скорбота, мов два млинових камені, стиснули до краю натягнену душу старого (М. Стельмах); Гості не тільки зрозуміли, хто така була Антоніна, але й відчули до неї глибоку повагу (О. Довженко); Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Панас Мирний); І лють нараз напала. Гостра лють! Помсти (Г. Хоткевич); Вона з гострою цікавістю приглядалася майже до кожного обличчя (Д. Ткач); Щастя, безмежна радість, любов до світу обгортали його, гріли серце (С. Скляренко); Першого дня Різдва безмірне горе давило Гаїнку (Б. Грінченко); Зосталась тільки ця любов обопільна, це безмірне щастя зустрічі двох людей, що звуться: мати й син (О. Гончар); Щоб передать журбу мою безкраю, немає фарб і слів нема таких (В. Сосюра); Спалить мене бездонна туга (Уляна Кравченко); Збулася (Пазя) зовсім збентеження, яке обхопило було її зразу внаслідок безтямної люті (Лесь Мартович); Я в пісню вилив ніжні мрії, Любов безумну в пісню вклав (М. Рильський); Люта злоба; Знов у Кульчицького прокидається несамовита самовпевненість і образа (М. Стельмах); Боже, розплати шаленої, Боже, шаленої мсти, лютости всенаученої нам на всечас відпусти (В. Стус); Вася спочатку не втримався на ногах від страшного болю і впав (О. Гончар). — Пор. 2. бурхли́вий, 5. важки́й.

СИ́ЛЬНИЙ (про крик, плач, галас, регіт і т. ін. — значний за ступенем свого вияву), НЕСАМОВИ́ТИЙ підсил., НЕСТЯ́МНИЙ підсил., УРА́ЗЛИВИЙ (ВРА́ЗЛИВИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ЖАХНИ́Й підсил., СТРАШНИ́Й підсил. розм., СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТРАХІТЛИВИЙ розм., СТРАХІ́ТНИЙ розм. Сильний сухий тріск.. розірвав тишу ночі (Ю. Смолич); Серед ночі я прокинувся від несамовитого гусячого крику (І. Багмут); Її страшний уразливий лемент гірким плачем розливався по хаті (Панас Мирний); З кожного двора здіймався жахливий крик смерті (М. Коцюбинський); На вулицях був страшенний галас (Л. Смілянський); Почувся.. страхітливий вибух (Ю. Збанацький).

ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил.; ПОСПІ́ШНИЙ, СПІ́ШНИЙ, ПОСПІ́ШЛИВИЙ, КВАПЛИ́ВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, ПРИСПІ́ШЕНИЙ, ПОХІ́ПЛИВИЙ (ПОХО́ПЛИВИЙ) діал. (який здійснюється, виконується з поспіхом); ШВИ́ДКІСНИЙ (перев. про виробничі процеси); КОРО́ТКИЙ, МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й), МОМЕНТА́ЛЬНИЙ, РАПТО́ВИЙ, БЛИСКАВИ́ЧНИЙ підсил., НЕЗАБА́РНИЙ розм. (про дію, рух); МОТО́РНИЙ, ЖВА́ВИЙ, ЕНЕРГІ́ЙНИЙ, РУХЛИ́ВИЙ (перев. про роботу, виконання чогось — здійснюваний у швидкому темпі); СПІ́РНИ́Й розм. (про ходу); ПЛИВКИ́Й (перев. про течію); ЧА́СТИЙ, ДРІБНИ́Й (який складається з часто повторюваних дій, рухів тощо). Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору (І. Нечуй-Левицький); Максим починає танцювати. Нема в нього ні стрімких вихилясів, ні підскоків (М. Стельмах); Де руки й охота, там скора робота (прислів'я); Її сумне, тужливе око слідить за бистрими рухами ігли (І. Франко); Швидко вони покотили полем, тільки кінські підкови хляпали та калюка на всі боки розбігалася од прудкої їзди (Панас Мирний); Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою (Леся Українка); Минув місяцьдругий шпаркої роботи (Д. Бедзик); Вперше зазнає Тоня такої швидкості, такої бурхливої їзди з перешкодами (О. Гончар); Критики одноголосно говорять про невпинний ріст, невпинний поступ на літературному полі (В. Еллан); Махове коло закрутилося в такому шаленому льоті, що, здавалось, підхопить з собою й машину (М. Коцюбинський); Поспішний відступ черкасців до лісу не рятував їх (І. Ле); Раби.. сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним диханням (Леся Українка); Розвалистою, але поспішливою ходою подався (Василь) до колиби (І. Чендей); Він уже підходив до будинку головного інженера, коли раптом почув позаду квапливі кроки (Ю. Шовкопляс); Поквапливим рухом поліз (Арсен) до кишені по цигарки (Є. Гуцало); Усе в нім, від нерівного, поквапного ходу і бистрого, але миготливого погляду, аж до методу навчання,.. було немов навмисно зложене з суперечностей (І. Франко); Мав (Забейко) враження, що його вело у цей приспішений рух друге маленьке серце (Ірина Вільде); Настали жнива, з довгими палючими днями, невеличкими короткими ночами, з важкою, похопливою роботою (Панас Мирний); Зміна провела швидкісну плавку і видала сталь високої якості (А. Хижняк); Нахилила (Уляна) голову сина трішечки нижче, бо він був уже хлопчик височенький, поцілувала коротким поцілунком (Григорій Тютюнник); У практиці польотів на сучасному винищувачі неминучі гострі ситуації, які вимагають миттєвого з'ясування причин їх появи і блискавичної реакції (з газети); Озирнувшися звичним моментальним рухом, Панько пізнав: спереду був чорний, мов негр, кочегар (В. Еллан); Але ж чому, сформувавшися з атомів, речі ніколи Нас не вражають раптовою зміною сталих кольорів? (переклад М. Зерова); Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Леся Українка); Вона рада була, що в неї тепер є багато роботи, і навіть помолодшала,.. рухи жваві, енергійні, все робить бігом (С. Чорнобривець); Вся ця забава в бойовисько була.. рухлива й метушлива (О. Досвітній); Він ішов незалежно своєю важкуватою, поважною і разом з тим спірною ходою (О. Кундзич); Стрільба ставала частіша (О. Стороженко); Він чує за фіранкою шелестіння шовку і дрібні жіночі кроки (В. Кучер).