шамкати

ПОСПІША́ТИ (старатися, намагатися якнайшвидше зробити щось, виконати якусь роботу, дію), ПОСПІША́ТИСЯ, СПІШИ́ТИ, СПІШИ́ТИСЯ, КВА́ПИТИСЯ, ПРИСПІ́ШУВАТИ (ПРИСПІША́ТИ), ХАПА́ТИСЯ розм., ШВИДКУВА́ТИ розм., ПОМИКА́ТИ розм., ША́МКАТИ діал., ПОСКОРЯ́ТИСЯ діал., ГАЛИ́ТИСЯ діал.; ГНА́ТИ розм., ГНА́ТИСЯ розм., БІ́ГТИ розм., ТРІПА́ТИ фам. (намагатися скоріше, вчасно прибути кудись). — Док.: поспіши́ти, поспіши́тися, поква́питися, приспіши́ти, похопи́тися, поскори́тися. Умираючи, старий Чумак.. наказав був усіх синів своїх до себе мерщій згукати, телеграму вдарити, щоб мерщій поспішали, поки ще він живий (І. Багряний); Сиві круторогі воли, помахуючи рогатими головами, поспішалися з гори в долину на спочинок (М. Коцюбинський); Патріоти застрягли перед ґратами і дячки й поліцаї не спішили їх пропускати далі (М. Грушевський); Почистивши палітру, її в етюдовий ящичок уклав і .. спішуся із ящиком в руці до Валу (П. Тичина); Васильович іще здалеку побачив дядьків, які, завдавши лопати на плечі, квапилися додому (А. Дімаров); — Майтеся гаразд! — крикнув (Іван) досадливо і приспішив звідси, ніби втікав від своїх слів і своїх думок (А. Крушельницький); Женить сина не спіши, — хапайся дочку віддати! (прислів'я); Бачив Марко, як під його колючим, неприємним поглядом нижче схилялись голови, швидкували руки, переплітаючи гнучкі й пружні лозини (Н. Рибак); Вертаєшся, було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш (А. Свидницький); Мати з старою зняли розмову, а ми, дівчата, у садок поскорилися (Марко Вовчок); Все вешталося, все кишало (кишіло), На бой дивитись всяк галивсь (І. Котляревський); Долом, серед грубої темноти, крутими стежками, через дебрі, чагарі, гнилі ломи і пні, гнала стара, немов вовчиця (І. Франко); — Скажи, коню, до кого це Ви так нагло гнались? (Т. Шевченко); Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (М. Коцюбинський); За кавалок кишки тріпай сім миль пішки (М. Номис).

ШЕПЕЛЯ́ВИТИ (вимовляти свистячі звуки як шиплячі; говорити з такою вимовою), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ШЕПЕЛЯ́ТИ розм., ША́МКАТИ розм., ШАМКОТІ́ТИ розм., ША́ВКАТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕКЕРЯ́ВИТИ діал., ШЕКЕРЯ́ТИ діал. — Док.: прошепеля́вити, прошепеля́ти, проша́мкати, прошамкоті́ти, проша́вкати, прошавкоті́ти, прошекеря́вити, прошекеря́ти. Слободянюкові недавно вирвали передні верхні зуби,.. капітан шепелявив (Л. Первомайський); Копронідос.. в розмові примішував великоруські слова й шепелявив, як шепеляють греки, що родились і зросли в Росії (І. Нечуй-Левицький); Гострить смерть об камінь косу.. Шамкає глухо: — Збирайся... Пора... (Л. Костенко); Губи спочатку лише тремтіли, потім почали щось нероздільне шамкотіти (І. Ле); Батюшка ще довго говорив на цю тему, шавкаючи беззубим ротом (Б. Грінченко); Посмоктуючи цигарку, шекерявив якусь побрехеньку Полікарп Сергієнко (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шамкати — (ротом) шавкати, шавкотіти; Р. шелестіти; шамкотіти. Словник синонімів Караванського
  2. шамкати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. шамкати — ША́МКАТИ¹, аю, аєш, недок., розм. 1. Говорити невиразно, нерозбірливо, злегка шепелявлячи. – І чого жахаються, дурні? – шамкає він беззубим ротом. – Діда Хо, що світ прозвав страхом? А дід цілком і не страшний... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. шамкати — ша́мкати 1 дієслово недоконаного виду говорити невиразно розм. ша́мкати 2 дієслово недоконаного виду ходити або робити щось швидко діал. Орфографічний словник української мови
  5. шамкати — I -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Говорити невиразно, нерозбірливо, злегка шепелявлячи. 2》 рідко. Утворювати шарудливі, шелесткі звуки; шелестіти. II -аю, -аєш, недок., діал. Ходити або робити щось швидко, поспіхом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шамкати — ША́МКАТИ¹, аю, аєш, недок., розм. 1. Говорити невиразно, нерозбірливо, злегка шепелявлячи. — І чого жахаються, дурні? — шамкає він беззубим ротом. — Діда Хо, що світ прозвав страхом? А дід цілком і не страшний… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. шамкати — Шамкати, -каю, -єш гл. Ходить проворно. Словник української мови Грінченка