шантажувати

ВИМАГА́ТИ (змушувати когось поводитися певним чином, робити саме так, як годиться), ВЕЛІ́ТИ, ЗОБОВ'Я́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПОКЛАДА́ТИ на кого, що, розм.; ШАНТАЖУВА́ТИ (вимагати за допомогою шантажу). — Док.: ви́могти, звелі́ти, зобов'яза́ти, наказа́ти, покла́ти. Він перечікував безконечний ланцюг процедур, що їх вимагали дипломатичні закони (Ю. Яновський); Він, військовий комендант, діє, як велить йому військовий статут (С. Чорнобривець); З якою охотою він.. побіг би зараз додому! Але форма суворовця зобов'язує, і хлопчик пішов звичайним кроком (І. Багмут); (Анна:) Кастильська етикета наказує звертатися до дами: "Дозвольте, пані, стати на коліна" (Леся Українка); Свята церква поклала на діда покуту: .. ходити на всі богослужби (М. Стельмах); — Нащо ви шантажуєте мене? — Оце діловий підхід до справи. Досить нам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шантажувати — див. ВИМАГАТИ. Словник синонімів Караванського
  2. шантажувати — ШАНТАЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. Вимагати від кого-небудь чогось за допомогою шантажу. – Нащо ви шантажуєте мене? – Оце діловий підхід до справи. Досить нам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
  3. шантажувати — шантажува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. шантажувати — -ую, -уєш, недок., перех. Вимагати від кого-небудь чогось за допомогою шантажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шантажувати — Шантажува́ти, -жу́ю, -жу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шантажувати — ШАНТАЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Вимагати від кого-небудь чогось за допомогою шантажу. — Нащо ви шантажуєте мене? — Оце діловий підхід до справи. Досить нам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 88); — Так, це комуністка!... Словник української мови в 11 томах