шапарювати

ГОСПОДАРЮВА́ТИ (вести домашнє господарство, виконувати домашні роботи), ХАЗЯЙНУВА́ТИ (ХАЗЯЇНУВА́ТИ рідше), ГОСПОДА́РИТИ рідше, ХАЗЯЮВА́ТИ рідше, ДОМУВА́ТИ заст., ГАЗДУВА́ТИ діал., ШАПАРЮВА́ТИ діал.; ГАЗДИ́НИТИ діал. (про жінку); ПОРЯДКУВА́ТИ, ПОРЯДЖА́ТИ діал. (давати лад). Прудка (невістка), як зайчик; і в хаті, й на дворі в'ється, порядкує, господарює (Марко Вовчок); — Моя жінка, доки жила, сиділа в хаті та хазяйнувала (І. Нечуй-Левицький); — Під приводом матері ти учитимешся хазяїнувати, учитимешся доглядати дітей (Панас Мирний); Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила і мила (І. Франко); Платон нікуди не ходив, хоч кожного вечора тягнули хлопці. — Не можу, знаєте, сам хазяюю... (М. Зарудний); Жала й Катря в економії з Остапом удвох. Заробили дві копи пшениці, як золото. Тепер домувала вже (А. Головко); — А, невісточка люба! Газдуєш? (Г. Хоткевич); Аж відмолодла (мати) з його приїздом, шапарює, не знає втоми (О. Гончар); — Зостанусь я тутечки, у Дубцях, буду вам господарства доглядати, поряджати (Марко Вовчок). — Пор. 1. вози́тися, 1. по́ратися.