шарага

ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий.. повісив на вішалку кожух і сів коло лави на малесенький стільчик (Григорій Тютюнник); Не звертаючи найменшої уваги на Чуйгука, що стояв біля вікна, наче вішак, повідчиняла (Зоня) шухляди (Ірина Вільде); Коли виходили з зали й він здіймав з вішала свій капелюх, переходила коло нього одна студентка (О. Кобилянська); Він почепив на кілок шапку, роздягся й закинув на жердку свиту (М. Коцюбинський); Зайшов у хату, мовчки повісив шапку на ключці, скинув сірячину (А. Головко); Знімає (Галя) капелюшок, ладнає зачіску, чіпляє капелюх на гак (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шарага — ШАРА́ГА, и, ж., жарг. Контора, установа. Словник української мови у 20 томах
  2. шарага — шара́га іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. шарага — (-и) ж.; крим. Злодійська компанія. <...> вони з дільничим колись разом носилися по розкуркулених українських степах, не одну дівку перелюбили, та й з 33-го на одній роботі, — тільки дільничий здебільше спеціалізувався на поетах... Словник жарґонної лексики української мови
  4. шарага — -и, ж., вульг., зневажл. Контора, установа; занедбане підприємство. Великий тлумачний словник сучасної мови