шептати

ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст., ДОВО́ДИТИ діал. — Док.: донести́, показа́ти, ви́казати, нака́пати, ная́бедничати, нафіска́лити, шепну́ти, доказа́ти, довести́. — Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, Щоб тим нас привести в розлад (І. Котляревський); — А як Ілько покаже, що тебе не було... Він тепер ненавидить тебе, то, може... (В. Винниченко); Хоч би й тридцятеро коней пропало, я на брата не піду виказувати, самого себе ганьбити (Б. Грінченко); — — На наш полк капав (Гудзій). Заявив, що нема ніякого смислу озброювати нас... (А. Головко); — Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників?.. — Сергій накапав? — Не твоє діло (Григорій Тютюнник); — Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх (Панас Мирний); Нафіскалити класному наглядачеві на товариша, вислужитися перед шкільним начальством — що могло бути мерзеннішим за це? (О. Донченко); — На каверзи пускаєшся, п'янице? Не тілько себе губиш — других топиш! (Панас Мирний); Невже забув (Пуер) ключі у своїх друзів.., певно, знайшлись би й такі, що шепнули вищому начальству (А. Хижняк); На нього доказують, що він з ними заодно (Г. Квітка-Основ'яненко); — Як будеш, — каже (стражник), — як слід наглядати та про все мені доводити, то як запопадуть твого пана на злому вчинку.., — то тобі, каже, начальство медаль дасть (Панас Мирний).

ЧАКЛУВА́ТИ (робити магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧАРУВА́ТИ, ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ЗАКЛИНА́ТИ, ХИМОРО́ДИТИ заст.; НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАШІ́ПТУВАТИ заст., ШЕПТА́ТИ заст. (промовляти наговір, приворот); ВОРОЖИ́ТИ, ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ПРИВОРО́ЖУВАТИ (діючи ворожінням); ВІДЬМИ́ТИ (ВІДЬМУВА́ТИ) заст. (займатися відьомством); ШАМА́НИТИ (здійснювати шаманство). — Док.: почаклува́ти, почарува́ти, зачарува́ти, заклясти́, наговори́ти, нашепта́ти, пошепта́ти, поворожи́ти, заворожи́ти, приворожи́ти. Розказували, як Параскіца серед білого дня чаклувала коло криниці (М. Коцюбинський); (Мар'яна:) Слухай, любий чарівниченьку, научи ж ти мене чарувати, тоді я тебе так зачарую, що ніколи не покинеш мене! (С. Васильченко); Закляла людей і замок Чарівниця зла колись (Леся Українка); Він ледачий химороду химородить (Ганна Барвінок); (Жінка:) Бачили її (відьму) перед тим, як вона ходила при місяці кругом хати, чимсь кропила її та наговорювала.. от і пожар від того (С. Васильченко); Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать (І. Нечуй-Левицький); — І шептати вміє (Мар'яна)? — Ні, цим не грішить. Коли хтось приходить з хворобою, яку не може вилікувати, одразу до лікаря посилає (М. Стельмах); Звела з неба вороженька Дві яснії зірки, Ворожила, примовляла Кругом коло дівки (Л. Боровиковський); (Сусляєв:) Бути вам щасливою, бо я його (люстро) заворожив — хто перший подивиться, той щасливий (І. Кочерга); (Килина:) Хотіла б я, сестро, щоб Деркачиха приворожила Конона до мене (М. Кропивницький); Палажка тричі перехрестилась, щось пошептала — вже й не знаю, чи молилась, чи відьмувала (І. Нечуй-Левицький); У нас одна жінка хотіла навчитись відьмувати (Ганна Барвінок). — Пор. навро́чити.

ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ, ШЕПОТА́ТИ (ШЕПОТІ́ТИ), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕЛЕСТІ́ТИ розм., ПЕРЕШІ́ПТУВАТИ діал. — Док.: шепну́ти, прошепта́ти, нашепта́ти, шепотну́ти, прошепота́ти (прошепоті́ти), ви́шептати, прошамоті́ти, шеле́снути, прошелесті́ти. То всі кричать, то шепчуть тихо (І. Котляревський); Він мені почав нашіптувати, що ніби пролазив учора на самий берег Дніпра (Л. Смілянський); Розгладжує мати папірець рукою, а сама дивиться на свічечку і щось шепоче (І. Багряний); Баби перелякались на смерть і тільки хрестились та нишком шепотіли молитву (І. Нечуй-Левицький); Семениха щиро зітхала й пришіптувала: — Гріхи, гріхи! (Лесь Мартович); — Що це? — ледь вишіптує Юрко з перестраху (П. Козланюк); Мати намагалася звестися на лікоть. Вона опиралася на лаву і щось шамотіла (П. Панч); — Сідай, Іване. Сідайте, дочки, — ледве шелестіли старі Демидові вуста (О. Довженко); Перешіптувала (ворожка) якісь незрозумілі слова (О. Кобилянська).

ШЕПТА́ТИСЯ (розмовляти між собою дуже тихо), ШЕПОТА́ТИСЯ (ШЕПОТІ́ТИСЯ), ПЕРЕШІ́ПТУВАТИСЯ, ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм., ПЕРЕШУШУ́КУВАТИСЯ розм.; ШЕПТА́ТИ, ШЕПОТА́ТИ (ШЕПОТІ́ТИ) (перев. із сл. один до одного, між собою і т. ін.). Її вистерігали, підглядали; шептались при ній (М. Коцюбинський); Молодиці шепоталися довгенько собі, а там і поснули (Марко Вовчок); Урядовці шепотілись, що тепер їм моторошно їздити по селах (О. Досвітній); Ніхто вже не перешіптувався по кутках, поснуло товариство (О. Гончар); Гудзій за столом президії про щось шушукався з Кузіним (А. Головко); Одні другим шептали, що сліпу Естерку.. ведуть (М. Коцюбинський); Вони йдуть аж у найгустішу кукурудзу далеко й там шепочуть удвійку (П. Козланюк); Єреміїні військові .. почали збиратись вночі докупи і про щось шепотіти поміж собою (І. Нечуй-Левицький).