шишка

ОСО́БА (людина, що посідає певне, перев. високе, становище у суспільстві, колективі і т. ін.), ПО́СТАТЬ, ПЕРСО́НА, ФІГУ́РА, ШИ́ШКА ірон., КИТ розм., ЦАБЕ́ ірон., ПТАХ ірон., ПТИ́ЦЯ ірон., ЦЯ́ЦЯ ірон., ЧИН уроч., заст., ВА́ЖНИЦЯ розм. рідше. Українські думи здебільшого є творами, пов'язаними з певними історичними особами або з історичними явищами і періодами (М. Рильський); Поруч із Вишенським, Прокоповичем та Сковородою Самійло Величко — грандіозна наша літературна постать (з журналу); — Ваша достойність, видко, не були ніколи послом і не знаєте, чим така персона різниться від посланця (Юліан Опільський); Де ж, пак, було йому тоді до цього! У нього ж, бач, справи державної ваги. Фігура! (А. Головко); Видно шишка велика якась. Лице таке повне, чисте, і дивиться так суворо, по-панському (А. Тесленко); Фінансові кити; Брат його дружини тепер неабияке цабе (А. Дімаров); Дивувалися пастухи, ламали в гадках голови: — Хто він? Був, мабуть, важною птицею, коли з шаблями біля нього (О. Гончар); — Що ти просиш? Щоб я Гната не чіпав? А що ж він за цяця, що його чіпати не можна? (Григорій Тютюнник); Лакей улесливо, наче перед великими чинами, відкрив людям чавунні ворота й поніс отерпле тіло у палац (М. Стельмах); А що він за важниця (М. Номис).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

шишка — шишка (170) (на фруктах) — хвостик [MО,V] Словник з творів Івана Франка
шишка — [шишка] -шкие, д. і м. шис'ц'і, мн. шишкие/шиешки, р. мн. шишок/шиешок дв'і шишкие Орфоепічний словник української мови
шишка — (з удару) ґуля, гулька, ґугля, гузва, гузуля, гузулька, гунадза, гургуля, ґуш, (особа) цяця, цабе, риба, (сосни) будька, кокорудка, (суквіття) шишка, (хліб) балабуха Словник чужослів Павло Штепа
шишка — ШИ́ШКА, и, ж. 1. Суцвіття хвойних та деяких інших рослин, перев. круглої чи овальної форми, вкрите лусочками. Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, де .. білиця сипала вниз під смереку об'їдки шишок, Іван піднімався все вище (М. Словник української мови у 20 томах
шишка — ши́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ши́шки Орфографічний словник української мови
шишка — И, ж., нарк. Зав'язь на коноплях. І шишки теж курили. Словник сучасного українського сленгу
шишка — (-и) ж. крим. 1. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 692; СЖЗ, 115; ЯБМ, 2, 557. 2. Гаманець з грішми. БСРЖ, 692; СЖЗ, 115, ЯБМ, 2, 557. 3. жрм. Впливова, авторитетна особа. СЖЗ, 115; ЯБМ, 2, 557. Словник жарґонної лексики української мови
шишка — -и, ж. 1》 Суцвіття хвойних та деяких інших рослин, перев. круглої чи овальної форми, вкрите лусочками. || М'ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослин. || мед. Потовщення (перев. кулястої форми) тканини якогось органа. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
шишка — Видозмінений пагін голонасінних рослин, переважно хвойних; у жіночій ш. на здерев'янілих лусочках формується насіння, ш. чоловіча утворює тільки пилок, після чого опадає. Універсальний словник-енциклопедія
шишка — усі́ ши́шки́ летя́ть (па́дають) (на го́лову) на кого, на чию. Хто-небудь змушений відповідати за провини, промахи інших. Такі, як Кумов, Багнюк, Овчаренко, завалюють одну справу за другою, а ти відповідай за них… А всі шишки на твою голову падають… (І. Фразеологічний словник української мови
шишка — Ши́шка, -шки, -шці; ши́шки́, ши́шо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шишка — ШИ́ШКА, и, ж. 1. Суцвіття хвойних та деяких інших рослин, перев. круглої чи овальної форми, вкрите лусочками. Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, де.. білиця сипала вниз під смереку об’їдки шишок, Іван піднімався все вище (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
шишка — Шишка, -ки ж. 1) Шишка. Ном. № 2121. 2) Украшеніе изъ тѣста на пасхальномъ хлѣбѣ, подражающее виду сосновой шишки. Чуб. VII. 445. 3) Свадебный хлѣбъ особаго рода. От, перед весіллям, так увечері, кличуть на шишки молодиць. Рудч. Ск. І. 149. Словник української мови Грінченка