1. Словник української мови в 11 томах

шишка

ШИ́ШКА, и, ж.

1. Суцвіття хвойних та деяких інших рослин, перев. круглої чи овальної форми, вкрите лусочками.

Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, де.. білиця сипала вниз під смереку об’їдки шишок, Іван піднімався все вище (Коцюб., II, 1955, 317);

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки (Донч., III, 1956, 53);

Поліські хмелярі знають, що виростити шишки хмелю — справа не легка. Потрібно чимало праці, вміння (Хлібороб Укр., 5, 1965, 35);

// М’ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частиш рослин.

Кореневище зозулинця має вигляд кількох зрощених кулястих бульб — шишок (По заповідних місцях.., 1960, 31);

// мед. Потовщення (перев. кулястої форми) тканини якогось органа.

∆ Усі́ ши́шки (летя́ть, па́дають і т. ін.) на кого (на го́лову чию) — на когось звалюються нещастя, випробування, неприємності; хтось відповідає за провини іншого.

— Просто жаль Сиромолотного. Величко розвалив бригаду й утік. А на Сашка — тепер усі шишки (Мур., Свіже повітря.., 1962, 136);

Такі, як Кумов, Баглюк, Овчаренко, завалюють одну справу за другою, а ти відповідай за них… А всі шишки на твою голову падають… (Ряб., Жайворонки, 1957, 20).

2. перен., ірон. Поважна, впливова особа; цяця, цабе.

Видно шишка велика якась. Лице таке повне, чисте, і дивиться так суворо, по-панському (Тесл., З книги життя, 1949, 144);

— Навів корів, коней, але хутко повели й його. Розвідали, що це за шишка, і як забрали в Одесу, то й по сьогодні не чути… (Ірчан.ІІ, 1958, 411).

3. спец. Те саме, що сте́ржень 1.

Форма такої великої відливки складається з багатьох частин, так званих "стрижнів", або "шишок", які формуються по моделях і обпалюються у печах (Собко, Біле полум’я, 1952, 207).

4. Потовщення круглої чи овальної форми на кінці, верхівці якогось предмета.

5. етн. Булочка, яку виготовляють перев. на весілля.

Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (Н.-Лев., II, 1956, 421);

Тричі падала навколішки молода, тричі земно кланялася і просила прийняти шишку (Бурл., О. Вересай, 1959, 169);

Старша дружка подав з кошика спеціально спечену пшеничну шишку, яку молода вручає тим, кого запрошує на весілля (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 47);

*У порівн. Возовиці ще немає, отож копи стоять з гордо піднесеними шапками — пишні, як ті шишки на весіллі (Кос., Новели, 1962, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шишка — шишка (170) (на фруктах) — хвостик [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. шишка — [шишка] -шкие, д. і м. шис'ц'і, мн. шишкие/шиешки, р. мн. шишок/шиешок дв'і шишкие Орфоепічний словник української мови
  3. шишка — (з удару) ґуля, гулька, ґугля, гузва, гузуля, гузулька, гунадза, гургуля, ґуш, (особа) цяця, цабе, риба, (сосни) будька, кокорудка, (суквіття) шишка, (хліб) балабуха Словник чужослів Павло Штепа
  4. шишка — ШИ́ШКА, и, ж. 1. Суцвіття хвойних та деяких інших рослин, перев. круглої чи овальної форми, вкрите лусочками. Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, де .. білиця сипала вниз під смереку об'їдки шишок, Іван піднімався все вище (М. Словник української мови у 20 томах
  5. шишка — ши́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ши́шки Орфографічний словник української мови
  6. шишка — И, ж., нарк. Зав'язь на коноплях. І шишки теж курили. Словник сучасного українського сленгу
  7. шишка — (-и) ж. крим. 1. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 692; СЖЗ, 115; ЯБМ, 2, 557. 2. Гаманець з грішми. БСРЖ, 692; СЖЗ, 115, ЯБМ, 2, 557. 3. жрм. Впливова, авторитетна особа. СЖЗ, 115; ЯБМ, 2, 557. Словник жарґонної лексики української мови
  8. шишка — -и, ж. 1》 Суцвіття хвойних та деяких інших рослин, перев. круглої чи овальної форми, вкрите лусочками. || М'ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослин. || мед. Потовщення (перев. кулястої форми) тканини якогось органа. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шишка — Видозмінений пагін голонасінних рослин, переважно хвойних; у жіночій ш. на здерев'янілих лусочках формується насіння, ш. чоловіча утворює тільки пилок, після чого опадає. Універсальний словник-енциклопедія
  10. шишка — усі́ ши́шки́ летя́ть (па́дають) (на го́лову) на кого, на чию. Хто-небудь змушений відповідати за провини, промахи інших. Такі, як Кумов, Багнюк, Овчаренко, завалюють одну справу за другою, а ти відповідай за них… А всі шишки на твою голову падають… (І. Фразеологічний словник української мови
  11. шишка — ОСО́БА (людина, що посідає певне, перев. високе, становище у суспільстві, колективі і т. ін.), ПО́СТАТЬ, ПЕРСО́НА, ФІГУ́РА, ШИ́ШКА ірон., КИТ розм., ЦАБЕ́ ірон., ПТАХ ірон., ПТИ́ЦЯ ірон., ЦЯ́ЦЯ ірон., ЧИН уроч., заст., ВА́ЖНИЦЯ розм. рідше. Словник синонімів української мови
  12. шишка — Ши́шка, -шки, -шці; ши́шки́, ши́шо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. шишка — Шишка, -ки ж. 1) Шишка. Ном. № 2121. 2) Украшеніе изъ тѣста на пасхальномъ хлѣбѣ, подражающее виду сосновой шишки. Чуб. VII. 445. 3) Свадебный хлѣбъ особаго рода. От, перед весіллям, так увечері, кличуть на шишки молодиць. Рудч. Ск. І. 149. Словник української мови Грінченка