шишкар
ШИШКА́Р, я́, ч. Птах родини в’юркових, поширений у хвойних лісах Європи.
Це шишкар червоно-бурий. Не буває він похмурий. Все доводить він комусь: — Я морозу не боюсь! (Біл., Пташ. голоси, 1956, 39);
Живиться він майже виключно насінням сосни, ялини та інших хвойних дерев, яке вправно виймає з шишок а допомогою свого незвичайного дзьоба. Звідси і назва птаха — шишкар (Наука.., 8, 1966, 58).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шишкар — ШИШКА́Р, я́, ч. Птах родини в'юркових, поширений у хвойних лісах Європи. Це шишкар червоно-бурий. Не буває він похмурий. Все доводить він комусь: – Я морозу не боюсь! (Д. Словник української мови у 20 томах
- шишкар — шишка́р іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
- шишкар — -я, ч. Птах родини в'юркових, поширений у хвойних лісах Європи. Великий тлумачний словник сучасної мови