шльондра

РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя). Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіма способами старалась заманити його в свої сіті (І. Франко); — Мало їй солдатні, так вона ще й з дитиною злигалася... Розпутниця окаянна! (Григір Тютюнник); (Маруся:) Я відьма! я до всіх на шию висну!.. Це він за те, що я його кохала, із потіпахою мене рівняє... (В. Самійленко); — Накупив землі (Колісник) на земські гроші та у їх вигодовує бахурок (Панас Мирний); (Аннушка:) Він сміється, зі мною сміється над тобою, потаскухою! (М. Старицький); Це той вішатель, кокаїніст? Через якусь там шлюху застрелив у ресторані свого ж корнета?! (О. Гончар); — Шльондра ти, а не молодиця! Мандрьоха! Потіпаха! (О. Ільченко); Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (І. Нечуй-Левицький). — Пор. пові́я.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шльондра — Шльоха, шмара, ПОВІЯ. Словник синонімів Караванського
  2. шльондра — див. повія Словник синонімів Вусика
  3. шльондра — ШЛЬО́НДРА, и, ж. 1. зневажл. Неохайна жінка. Коли хтось націоналізує цю її останню власність, вона буде дуже відразною жебрачкою. Просто шльондрою (Б. Антоненко-Давидович). 2. вульг., лайл. Повія, шлюха. – Я йому покажу... Словник української мови у 20 томах
  4. шльондра — шльо́ндра іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. шльондра — (-и) ж.; мол., жрм; зневажл. Те саме, що шмара 1. Й найостанніша шльондра мріє / Про вірну і ніжну любов <...> (Ю. Позаяк, Шедеври). Словник жарґонної лексики української мови
  6. шльондра — -и, ж. 1》 зневажл. Неохайна жінка. 2》 вульг., лайл. Повія, шлюха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шльондра — ШЛЬО́НДРА, и, ж. 1. зневажл. Неохайна жінка. 2. вульг., лайл. Повія, шлюха. — Я йому покажу… Жінка в полі на снігу, а він у чайній з якоюсь шльондрою… (Кучер, Трудна любов, 1960, 272); З її поведінки... Словник української мови в 11 томах
  8. шльондра — Шльондра, -ри ж. = шлюндра. Словник української мови Грінченка