1. Словник синонімів української мови

шлюбувати

ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИ рідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯ розм., ШЛЮБУВА́ТИ діал. — Док.: присягти́ся (присягну́тися), присягти́ (присягну́ти), покля́сти́ся, заприсягти́ся (заприсягну́тися), заприсягти́ (заприсягну́ти), закля́сти́ся. Чим, власне, я завинив? Я ж не присягався нікому! Хіба не маю я права чинити так, як вважаю за потрібне?! (В. Врублевський); (Анна:) В мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри (І. Франко); Клявся (Юріштан) перед усіма голосно на образ, що приведе Марусяка зв'язаним до Ясенева (Г. Хоткевич); Вона тільки що слухала копитана, як він божився, заприсягався, що дуже-дуже любить і без неї вмре, так вже певно озьме її за себе (Г. Квітка-Основ'яненко); (Домаха:) Я, дивлячись прямо на Бога, заприсягну, що супроти вас ніколи й думки лихої не мала, а ви мене пекли (М. Кропивницький); (Лісовик:) Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шлюбувати — Шлюбува́ти: — давати клятву [10] — дати обітницю, присягу [XII] — дати слово, обіцянку, присягнути [1] — дати собі слово, обіцянку [X] — обіцяти, клястися [6] — обіцяти, клястися, заприсягати; похідне – одружуватись [8] — присягати [5,7] Словник з творів Івана Франка
  2. шлюбувати — Те саме, що вінчати Словник церковно-обрядової термінології
  3. шлюбувати — ШЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал. 1. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла.я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (О. Кобилянська). 2. Вінчатися. Словник української мови у 20 томах
  4. шлюбувати — шлюбува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  5. шлюбувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шлюбувати — ШЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла.я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Коб., II, 1956, 302). Словник української мови в 11 томах
  7. шлюбувати — Шлюбувати, -бую, -єш гл. 1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. І. 110. 2) Вѣнчаться. МУЕ. І. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172. Словник української мови Грінченка