шлюбувати

Значення в інших словниках

1. шлюбувати — Шлюбува́ти: — давати клятву [10] — дати обітницю, присягу [XII] — дати слово, обіцянку, присягнути [1] — дати собі слово, обіцянку [X] — обіцяти, клястися [6] — обіцяти, клястися, заприсягати; похідне – одружуватись [8] — присягати [5,7] Словник з творів Івана Франка
2. шлюбувати — Те саме, що вінчати Словник церковно-обрядової термінології
3. шлюбувати — ШЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал. 1. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла.я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (О. Кобилянська). 2. Вінчатися. Словник української мови у 20 томах
4. шлюбувати — шлюбува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
5. шлюбувати — ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИ рідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯ розм., ШЛЮБУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
6. шлюбувати — ШЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла.я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Коб., II, 1956, 302). Словник української мови в 11 томах
7. шлюбувати — Шлюбувати, -бую, -єш гл. 1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. І. 110. 2) Вѣнчаться. МУЕ. І. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172. Словник української мови Грінченка