1. Словник синонімів української мови

шматка

ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТА розм., ШМАТИ́НА розм., ШМА́ТКА розм., ОНУ́ЧА розм., ОНУ́ЧКА розм., ШМАТЯ́НКА діал.; ДРАНТИ́НА розм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКА розм., ПРО́ТИРКА розм. (для витирання чого-небудь); МИ́ЙКА (перев. для миття посуду). Килина взяла ганчірку, наблизилась до його столика, заходилась витирати (Є. Гуцало); Мазали (школярі) різні дива крейдою на таблиці і стирали їх відтак швидко намоченою шматою (І. Франко); З тими чобітьми він сідав на призьбу і витирав їх шматиною від пороху й смарував дьогтем (В. Стефаник); Інженер-механік.. витирає шматкою замаслені руки (В. Логвиненко); Зніме (сластьонниця) стару онучу, що нею горщик з тістом накритий (Г. Квітка-Основ'яненко); Замівши хату й сіни, вона зібрала сміття в дрантину (І. Нечуй-Левицький); Вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп'яно, витираючи його (Леся Українка); На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шматка — Шма́тка. Зменш, від шмата. Ганчірочка, платника. Мама саме перебирала між ґудзами шматок, у котрих знаходилося зав’язане деяке насіння (Коб., Огрівай, сонце..., 211) // пол. szmatka — ганчірочка, клаптик. Українська літературна мова на Буковині
  2. шматка — див. ГАНЧІРКА. Словник синонімів Караванського
  3. шматка — див. ганчірка; частина Словник синонімів Вусика
  4. шматка — ШМА́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що шмати́на 1. Рана була зовсім пуста. Вовкун промив її водою з поблизької кернички, зав'язав шматкою (І. Франко); Інженер-механік з'являється першим; витирає шматкою замаслені руки (В. Логвиненко). Словник української мови у 20 томах
  5. шматка — шма́тка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  6. шматка — -и, ж., розм. Те саме, що шматина 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шматка — ШМА́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що шмати́на 1. Рана була зовсім пуста. Вовкун промив її водою з поблизької кернички, зав’язав шматкою (Фр., III, 1950, 27); Інженер-механік з’являється першим; витирає шматкою замаслені руки (Логв., Давні рани, 1961, 41). Словник української мови в 11 томах
  8. шматка — Шматка, -ки ж. = шмата. Обвинути сирівцевою шматкою. ЕЗ. V. 210. Словник української мови Грінченка